Продам гідравлічний візок (рокла)

 

Продам гідравлічний візок (рокла), вантажопідйомність 2 тони.

098 792 17 76 Володимир

Рейдери на «Хмельницькобленерго»: як розкрадається підприємство

Раніше ми писали, що АТ «Хмельницькобленерго» знаходиться в руках рейдерів – підприємством управляють люди, які не мають жодних законних повноважень. Щодня з товариства вимиваються кошти, нарощуються борги та збитки. А тим часом рейдери на свій розсуд малюють небувалі фінансові показники, зухвало не допускаючи аудиторів для об’єктивної оцінки реального стану підприємства. Куди йдуть державні кошти та як зупинити грабунок – читайте далі.

 Збитки на АТ «Хмельницькобленерго», 70 % якого належить державі,  вже сягли 12 млн. грн., але провести внутрішній аудит свого ж підприємства держава не може. Дирекція просто не допускає аудиторів Фонду держмайна до такої перевірки. При цьому Олег Козачук, який фактично керує підприємством, немає жодних законних підстав обіймати свою посаду. Адже рішенням наглядової ради АТ «Хмельницькобленерго» №42 від 28.04.2020 року в. о. генерального директора обрано зовсім іншу людину – Валерія Гапонова. Однак шляхом погроз та тиску на державних реєстраторів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань було повернуто запис про Козачука як керівника підприємства. Таким чином сьогодні біля керма енергетичного гіганта залишаються цілком сторонні люди, які нещадно вимивають з нього кошти.

Гроші – у прірву

«Керувати» АТ «Хмельницькобленерго» Олег Козачук почав у березні 2016 року. За цей рік підприємство отримує тільки 9 млн. грн. прибутку, тоді як у попередні роки чисті прибутки становили від 30 до 50 мільйонів на рік. Приміром, у 2015 р. ця цифра склала 38,8 млн. грн., у 2014 р. – 25,9 млн. грн., у 2013 р. – 48,7 млн. грн. «Нова команда» одразу ж провалює фінансовий рік, недовиконавши план на 80%. А може кошти просто були направлені в чиїсь кишені?

Це при тому, що з січня 2016 року по вересень 2018 року роздрібний тариф на розподіл для споживачів АТ «Хмельницькобленерго» зріс на 40%. Тобто, мешканці та бізнес Хмельницької області продовжують платити шалені кошти за електроенергію, але йдуть вони не в держбюджет чи модернізацію мереж, а в приватні руки загарбників державної власності.

Починаючи з 2019 року в «Хмельницькобленерго» з’являється ще одне суттєве джерело доходу у вигляді нової складової в структурі плати за приєднання до мереж, а саме – плати за потужність. Підприємство почало отримувати додатково в середньому по 2 тис. грн за кВт приєднання, а у 2019 та 2020 році ця сума становила відповідно 50 та 173 млн.грн. додаткового доходу, як кажуть, «на рівному місці».

Звідки ростуть ноги?

Куди йдуть всі ці кошти, стає зрозуміло, якщо почитати інтерв’ю екс-голови правління ПАТ «ХК «Енергомережа» Дмитра Крючкова. Він стверджує, що мав бізнес-відносини з колишнім нардепом Ігорем Кононенком, який в цих відносинах представляв інтереси Петра Порошенка. «Кононенко виконував ту частину домовленостей, яка була зоною відповідальності сторони Порошенко-Кононенко. Домовленості були з ними, як щодо «Енергомережі», так і Харків-, Миколаїв-, Запоріжжя-, Черкаси-, Хмельницькобленерго, Центренерго, ОПЗ, Одеська, Миколаївська та інші ТЕЦ і компанії. Фінансові відносини, звісно, були. Вони, згідно з домовленостями, отримали від 50% до 75% доходів від бізнесу, який був предметом домовленостей», – говорить Крючков.

Як схема реалізовувалася на «Хмельницькобленерго», відомо – через незаконне керівництво, яке досі керує господарською діяльністю підприємства, щодня ухвалює фінансові рішення, розпоряджається коштами. А тим часом товариство нещадно нарощує борги. Згідно фінансової звітності у 2020 році дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги зросла на 151,5 млн. грн. – до 207,7 млн. грн., за розрахунками (виданими авансами) на 46,3 млн. грн. – до 69 млн. грн. Крім цього, у минулому році товариство на 157,9 млн. грн., тобто більш ніж на 40% наростило поточні зобов’язання та забезпечення. Загалом же за 2020 рік «Хмельницькобленерго» збільшує загальну дебіторську заборгованість у 3,5 рази (!). Все це – збитки держави, які ляжуть на плечі громадян. І з кожним роком вони лише зростатимуть, якщо не дати грабіжникам «по рукам».

Брехня, що ріже очі

При цьому Козачук у своїх заявах нахабно бреше про зростання прибутку підприємства через «автоматизацію бізнес-процесів і впровадження інноваційних технологій», замовчуючи, що відбувається таке зростання лише на папері. Чому вказані «інноваційні технології, що були використані у 2020 році»  не давали такого ефекту впродовж 2016-2019 рр., коли не стояло питання про заміну Козачука – питання очевидно риторичне. Маніпуляція фінансовою звітністю для України історія не нова – варто лише згадати нещодавні заяви керівника НАК «Нафтогаз України» Ю. Вітренко щодо «намальованого» прибутку попереднім керівництвом цієї компанії: «Треба використовувати звітність, перевірену аудитом. Інакше реальні збитки можуть перетворюватися в «намальований прибуток» через бажання менеджменту розповісти про прибуток і показати нібито хороший результат, а відображення збитків перенести на потім». Відповідно, стає зрозуміло, чому команда Козачука так наполегливо не допускає аудиторів до проведення перевірки.

Звичайно, той, хто прийшов грабувати для себе та своїх «хазяїв», не стане дбати про будівництво капітальних об’єктів чи умови роботи працівників. Інженерно-лабораторний корпус в Хмельницькому та сервісний центр в Кам’янець-Подільському, які попереднім керівництвом були майже добудовані, за 4 роки управління Козачука так ніхто і не спромігся завершити. Рейдерам байдуже, що в Кам’янці-Подільському, другому за величиною місті області, відсутні умови для обслуговування споживачів. Що працівники та громадяни вимушені їздити на окраїни міста, тоді як недобудований сервісний центр на знаходиться в самому центрі і міг би полегшити всім життя.

З інженерно-лабораторним корпусом взагалі не стали «панькатись». У минулому році Козачук зробив подання до наглядової ради товариства про відчуження цього об’єкту «через відсутність коштів та колосальних капітальних вкладень на приведення його до повної будівельної та технічної готовності». Розбазарювання науково-виробничої бази підприємства йде повним ходом за принципом «після нас хоч потоп».

Замість висновків

Об’єктивно оцінюючи реальний стан справ на «Хмельницькобленерго», смішно читати заяви псевдокерівництва про «впровадження інноваційних технологій». Згідно рейтингу Комітету Верховної Ради України з питань енергетики та житлово-комунальних послуг АТ «Хмельницькобленерго» за результатами 2020 року потрапило в топ-5 найгірших вітчизняних операторів систем розподілу. За показником SAIDI (середня тривалість відключення для кожного споживача) «Хмельницькобленерго» посіло 20-те місце в рейтингу, значно відстаючи від усіх інших обленерго, в яких держава володіє контрольним пакетом акцій.

Чи стане держава на захист своїх інтересів та чи зможе подолати корупційну схему, в якій задіяні олігархи найвищого ешелону, не відомо. Підстав для розслідування та притягнення рейдерів до відповідальності, достатньо. Однак як завжди, все вирішують не лише факти, а й політична воля. Яка не завжди є, коли йдеться про відмивання великих, здобутих злочинним шляхом коштів.

 

 https://n-v.com.ua/rejdery-na-hmelnytskoblenergo-yak-rozkradayetsya-pidpryyemstvo/

 

 

 

 

Рейдери на «Хмельницькобленерго»: підприємством управляють люди без повноважень

 

АТ «Хмельницькобленерго», 70% якого належить державі, продовжує знаходитися в руках рейдерів. Неймовірно, але факт – підприємством управляють люди, які не мають жодних законних повноважень. Це не заважає їм щодня розпоряджатися майном та коштами, укладати угоди та виписувати заробітні плати. Чому влада закриває на це очі – читайте у матеріалі.

Збитки на АТ «Хмельницькобленерго» вже сягли 12 млн. грн., але провести внутрішній аудит свого ж підприємства держава не може. Дирекція просто не допускає аудиторів до такої перевірки. Здавалося б, державні інтереси має захищати Фонд держмайна України, якому і підпорядковується підприємство. Однак віз і нині там – біля керма енергетичного гіганта залишаються сторонні люди. Маючи доступ до банківських ключів з правом першого підпису, вони розпоряджаються буквально усім – фінансами, майном, дають розпорядження працівникам, ухвалюють господарські рішення. А тим часом гроші підприємства щодня вимиваються. Як так сталося і хто ці люди?

А цар-то не справжній

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань виконуючим обов’язки генерального директора АТ «Хмельницькобленерго» вказано Олега Козачука. Саме він є одним із держателів трьох електронних банківських ключів і саме він сьогодні фактично керує підприємством. Все б нічого, тільки діє він повністю незаконно. Адже рішенням наглядової ради АТ «Хмельницькобленерго» №42 від 28.04.2020 року в. о. генерального директора було обрано зовсім іншу людину – Валерія Гапонова.

28 липня 2020 року Валерій Гапонов вніс про себе відомості у ЄДР. А далі історія набуває кримінальних обертів. Як пояснив державний реєстратор, через декілька днів двоє осіб, що представились працівниками СБУ Хмельницької області, погрозами змусили його скасувати запис про Гапонова і повернути Козачука.

Така «дичина» не залишилась без уваги – і Мінюст своїм наказом №2992/5 від 02.09.2020 року визнав неправомірність цього скасування. Мало того, рішення про поновлення Козачука на роботі 25 листопада 2020 року скасовує Хмельницький апеляційний суд. Але дива у нашій державі не рідкість – Козачук продовжує керувати АТ «Хмельницькобленерго».

Звільнити не можливо залишити

В АТ «Хмельницькобленерго» є три електронні банківські ключі з правом першого підпису – і всі три незаконно перебувають в руках сторонніх осіб. Двоє інших ключів знаходяться в колишніх членів дирекції Андрія Пилипенка та Вадима Данилківа, строк повноважень яких давно закінчився.

Контракти з Пилипенком та Данилківим укладалися у вересні 2017 року строком на три роки. Але у нас, як відомо, для дурнів закон не писаний. У листопаді 2020 року на сайті «Хмельницькобленерго» раптом з’являється інформація, що повноваження і Пилипенка, і Данилківа чинні. Начебто у 2018 році з ними укладались якісь додаткові угоди, якими слова «протягом 3 років» у контракті були замінені на слова «до припинення повноважень». Що тут можна сказати? Директор, який сам поза законом, розчерком пера призначає собі керівників, причому заднім числом.

І байдуже, що будь-які рішення наглядової ради згідно із статутом підприємства повинні зберігатися в ФДМУ, а сам Фонд в своєму листі від 30.10.2020 року заявив, що ніякого «продовження» строку контрактів Пилипенка і Данилківа не було. Мало того, Фонд підтвердив, що у 2020 році Козачук звертався за подовженням цих контрактів до наглядової ради. Навіщо звертатися, якщо начебто є угоди? Відповідь очевидна – ніяких угод не було, їх банально «намалювали». Незаконно, звичайно, але хіба це вже когось дивує?

Бандитам – тюрми?

Якби у влади була воля навести лад на АТ «Хмельницькобленерго», то покарати злочинців безумовно було б за що. Відповідно до ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб використання службовою особою своїх повноважень, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, карається позбавленням волі на строк до 6 років. Крім цього, Кримінальний кодекс ще й містить статтю 358, яка встановлює покарання за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством. Якщо така дія вчинена за попередньою змовою групою осіб, то карається теж не слабо – обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.

Але поки що всі дійові особи цієї історії залишаються на своїх місцях. Точніше, зовсім не на своїх місцях. На чужих посадах у державному підприємстві, прибутки якого мали б поповнювати державну казну. А зараз лише випотрошують її, залишаючи в бюджеті діри, які доведеться заповнювати нам з вами із власних кишень.

Наша версія

Навіщо головний український геолог Роман Опімах руйнує надрову інфраструктуру Держави?

Державна служба геології та надр України протягом останніх років була найскандальнішою установою.

Пояснення цьому на поверхні. За цю установу систематично борються представники різних кланів, а отримавши цей куш як винагороду займаються особисто питаннями власного збагачення та набуття впливовості.

Для того, щоб усунути правлячу гвардію конкуренти зливають в ЗМІ тони компромату, не завжди достовірного, та відкривають один на одного карні справи, не завжди обґрунтовані, але на війні засобів не обирають.

Отримавши омріяний трофей, ситуація повторюється з точністю до навпаки, оскільки ті, хто пішов, мріють повернутися, а ті, хто прийшов – всидіти.

Поле для такої діяльності є досить сприятливим, оскільки насправді державницьку позицію займали там лічені особи, й ті вже звільнені зі шлейфом замовного негативу.

Головна мета Держгеонадр – геологічна розвідка, тобто дослідження надр України для забезпечення потреб економіки та розвитку мінерально-сировинної бази країни помножена на нуль. Служба вже давно цю функцію не виконує, хоча гроші з бюджету отримувала регулярно.

Служба давно не орган державної влади, а такий собі «ларьок» з продажу спеціальних дозволів на користування надрами. Питання законності там вже нікого не цікавить. Для цього протягом останніх трьох років там вщент розвалювалась юридична служба.

До цього процесу підключаються нечисті на руку лобісти та зацікавлені особи, які маніпулюючи законодавством та суспільною думкою, вижили з цією служби залишок державницької позиції та здорового глузду.

Керівниками служби протягом останніх 4 років були явні лобісти або морально слабкі персонажі, які не мали жодного впливу та не були здатні відстояти власну позицію. Нездатність керівника протистояти будь-якому щонайменшому зовнішньому впливу мала наслідком бардак та моральну деформацію в колективі, оскільки будь-яка негативна ситуація зливалась на підлеглих (зазвичай «жертву» обирали не об’єктивно, а за ознакою, чи заважає комусь, чи ні), а ті в свою чергу – один на одного. Виграв завжди «свій».

Акцент з прийняття рішень державою перемістився в русло бандитського «рєшалова» та тіньового впливу.

Рішення приймались далеко за межами служби, а кадрова ситуація була доведена до абсурду.

Насправді установа є однією з найважливіших та ключових для забезпечення потреб економіки та енергетичної безпеки країни. Проте про державницьку позицію та державний підхід в ній вже забули давно. Для того, аби розвалити цей ласий шматок, звідти було вижито залишки здорового глузду.

Служба пронизана наскрізь кримінальними провадженнями та корупцією.

25.09.2019 Уряд оголосив конкурс на посаду Голови Державної служби геології та надр України. Проте насправді оголошений конкурс був фіктивним, оскільки його переможець був відомий завчасно.

Фейсбучний друг Олексія Гончарука Роман Опімах, обраний переможцем конкурсного відбору на посаду Голови Держгеонадр, є людиною та представником олігархату. До складу Асоціації газовидобувних компаній, де він обіймав посаду виконавчого директора, якщо уважно дослідити сайт цієї компанії, входять ряд нафтогазовидобувних компаній, які належать Віктору Пінчуку, Миколі Злочевському, Павлу Фуксу, Вадиму Новинському та іншим.

Лобіювання інтересів цих компаній було пріоритетом його діяльності, оскільки за рахунок саме їхніх відрахувань він отримував заробітну плату.

Іще до оголошення конкурсу в Держгеонадрах вже між олігархами були розподілені посади та сфери впливу, а сам конкурсний відбір з кулуарними домовленостями більше нагадував гру «наперстки» з базару Троєщина.

Однією з «команд», яка зайшла разом з Романом Опімахом і які впевнено медійно лобіювали його інтереси перед конкурсним відбором, є команда екс-голови Держгеонадр Олега Кирилюка.

У 2017 році на місце Голови відомства розглядалось дві кандидатури – креатура Володимира Гройсмана Олег Кирилюк та керівник юридичного департаменту Крістіна Браіловська, до якої більше схилялась Банкова і яка мала більші професійні шанси пройти конкурсний відбір.

Але конкурс не відбувся, а на Олега Кирилюка було покладено виконання обов’язків голови відомства.

Його захід на посаду супроводжував гучний скандал.  Двері в Держгеонадра блокувала «громадськість», тому заходити в приміщення з розпорядженням Уряду про призначення йому довелось через чорний хід. Далі «громадськість» відірвала лиштву з дверей в приймальню і намагалась звинуватити його в «зломі приміщення». Ставало дедалі зрозумілим, що легкої роботи не буде і в тих стінах «диявол оселився». Увесь цей час він знаходився в кабінеті юриста Крістіни Браіловської, який «громадськість» періодично намагалась зламати, і якби не ця обставина він завершив би свою кар’єру, скоріш за все, в той самий день в люстраційному «сміттєвому баку».

Як повідомляє джерело, керівник юридичного департаменту Крістіна Браіловська зупиняла на своєму рівні безліч абсурдних ідей та багато дурниць, по суті відбиваючи Олега Кирилюка від підписання незаконних документів, та активно просувала реформаторські ідеї та проекти, проте зі своїм системним поглядом та завжди обґрунтованою юридичною думкою в загальну картину посіяного бардаку не дуже вписувалась.

Тому після того, як вона пройшла Олегу Кирилюку випробувальний термін і розробила проект постанови по електронним торгам було прийнято рішення її усунути.

Насправді це було початком кінця команди Кирилюка, оскільки впоратись без Браіловської із валом юридичного та медійного негативу він не міг.

До речі, Браіловську називали одним із основних конкурентів Романа Опімаха на конкурсному відборі на посаду Голови Держгеонадр. За наявною інформацією, вона мала набагато більше шансів, ніж Роман Опімах, очолити служби. Для того, аби забезпечити Роману Опімаху «перемогу»,  довелось зупинити проведення конкурсу на два тижні, вчинити на чиновницю медійну атаку недостовірного змісту про нібито програш нею судових справ, що виявилось фейком, і навіть вночі напередодні останнього етапу конкурсного відбору змінити склад конкурсної комісії. Білет, який власноручно витягнув переможець конкурсу, якимось дивним чином,  повністю дублював його ж презентацію, розміщену на веб-сайті Асоціації, де він працював раніше.

Також замовні проплачені ЗМІ називали чиновницю «людиною олігархату». Хоча врешті-решт «людиною олігархату» був сам Роман Опімах.

Як повідомляє джерело, медійна атака була організована Романом Опімахом за допомогою групи Олега Кирилюка. Ця  група впливу отримала в Держгеонадрах кадрову квоту в обмін на підтримку Романа Опімаха на конкурсному відборі та штучну дискредитацію конкурентів – заступник директора Юридичного департаменту Наталія Сігарьова, керівник кадрової служби Ніна Цимбал, керівник фінансового департаменту Ірина Мельниченко, головний спеціаліст по боротьбі з корупцією Геннадій Дегтярьов, керівник канцелярії Лариса Куликівська.

До речі, директор Юридичного департаменту Сергій Губа був призначений на посаду за тією ж домовленістю Романа Опімаха та «смотрящого» Олега Кирилюка Олега Попова, оскільки ця кадрова квота належала саме йому і на неї планувалось призначити його людину Наталію Сігарьову. Протекцію перед Олегом Поповим йому склав його колишній керівник – екс-директор Юридичного департаменту Мінприроди, а нині – державний секретар Міністерства інфраструктури Володимир Бучко.

Сергій Губа (чиновник середньої ланки), який півроку очолює юридичну службу Держгеонадр, за цей час встиг практично добудувати маєток у Нових Петрівцях.

Кар’єрне зростання Сергія Губи пов’язане з командою Едурада Ставицького, оскільки саме за часів його керівництва його справи пішли в гору. В той же час саме із ним пов’язують одну з найбільших юридичних помилок, через яку Едуард Ставицький перебуває під тривалим кримінальним провадженням. Зокрема, в постанові 615, яка регламентує порядок видачі спеціальних дозволів на користування надрами, Сергій Губа, будучи автором змін до неї, плутаючи юридичну термінологію, зазначив НАК «Надра України» (суб’єкт господарювання, де 100 відсотків корисних копалин належить Державі) є державним підприємством. Ця норма стосувалась права компанії та її афілійованих осіб отримувати спеціальні дозволи на користування надрами у позаконкурсному порядку. В результаті велика кількість спеціальних дозволи на користування надрами, виданих НАК «Надра України» та її афілійованим компаніям, опинилась під судовими тяжбами, а Держава втратила над ними контроль.

Не дуже заздрісна доля також спіткала надрокористувачів, які отримували спеціальних дозволи на користування надрами в результаті проведеної апробації запасів корисних копалин.

Сергій Губа не зміг пояснити в судах суть процесу, внаслідок чого утворив негативну судову практику в цьому напрямку та справжній юридичний колапс шляхом винесення ряду рішень судів з протилежним змістом.

Процедура сама по собі була сумнівною, через що виключена з постанови, проте безграмотна претензійно-позовна робота служби не сприяє залученню інвестицій.

Друга група впливу – безпосередньо команда Романа Опімаха. В галузі команда отримала назву «команда-кладовище».

Роман Опімах не має жодного системного бачення, яким чином вивести галузь з прірви та свою діяльність спрямував виключно на безсистемний хаотичний продаж державного майна без врахування потреб галузі та банкрутство усіх підвідомчих державних інституцій.

Він оголосив масштабну приватизацію та на черговому аферизмі намагається вибити собі індульгенцію порулити Держгеонадрами ще пару місяців.

«Ми зі служби утворимо сервіс». Звучить начебто нічого. Що ж криється за цим насправді?

Роман Опімах, знищуючи на швидкості 1000 км/год економіку України, скрізь прикривається європейським досвідом та  європейським законодавством.

Смію завірити, що команда експертів європейського спрямування, спостерігаючи за кожним його неадекватним кроком, з впевненістю заявляє про те, що в Європі немає ані такої практики, ані такого законодавства.

Так, до проекту електронних торгів Романом Опімахом було включено безпрецеденту норму, відповідно до якої право користування надрами може бути «проданим з дисконтом 50 відсотків» вартість спеціального дозволу на користування надрами, або ціна такого користування може бути знижена за системою «голландських торгів» на (увага!) 90 відсотків.

Під час адаптації законодавства України до законодавства ЄС складається довідка, за якою можна чітко простежити, яким чином позиція прописана в директиві/регламенті ЄС, та яким чином положення пропонується запровадити в нашому українському законодавстві. Не дивина, що на сайті Держгеонадр такі документи відсутні. Цей дисконт очевидно є неможливим, оскільки вартість користування надрами обраховується за відповідною методикою, а самі надра належать Українському народу і надаються виключно у користування.

Цікаво запитати в Романа Опімаха, в якій країні світу дії такий схематоз, якщо його елементарно можна провернути, поставивши захмарну ціну та зірвавши торги.

Результат ми всі бачимо. Наприклад, як стало відомо з джерел ЗМІ (https://www.unian.net/economics/energetics/glava-gosgeonedr-opimah-prodal-strategicheskoe-mestorozhdenie-gaza-po-cene-poderzhannogo-avto-smi-novosti-segodnya-11166479.html), нещодавно з безпрецедентною знижкою в 90 відсотків від початкової вартості за 630 тис. грн., компанії «КЗР Петролеум» було продано спеціальний дозвіл на розробку Приазовського газового родовища в Запорізькій області з розвіданими запасами газу в об’ємі вище 2,2 млрд. кубометрів. Договір купівлі-продажу цього спеціального дозволу зі строком дії 20 років Роман Опімах власноручно підписав 7 вересня.

Аналогічним чином 05.03.2021 було продано на торгах право користування родовищем лабрадориту «Сліпчицьке-1» ТОВ «Лімітед Груп» (за 1238600,13 грн. замість 4,7 млн. грн., як того вимагала Методика), право користування родовищем  каоліну лужного на ділянці «Орепівська» ПрАТ «Турбівський каоліновий завод» (за 1160782 грн. замість 3316520 грн.). Право користування Західною частиною ділянки № 2 Сторожинецького-2 родовища було продано ТОВ «Ука Глобал» за 478077,60 грн., тобто за вартість, яка всього на крок відрізняється від мінімально можливої ціни.

Галасливі лозунги про «патріотичну боротьбу Романа з корупцією» раніше тримались на медіа, проплаченому олігархами. За кількістю фото Роми Опімаха, які в день розміщуються на сайті Держгеонадр, сторінках фейсбук та медіа Асоціація газовидобувних підприємств в галузі вже отримала прізвище «продюсерський центр». Всі інші від того, що відбувається,  просто в шоці.

Геологічна розвідка в Україні раніше фінансувалась за кошти державного бюджету. Останнім часом щорічно виділялось до 100 млн. грн. Сума була катастрофічно малою. Останній рік Роман Опімах відмовився і від цієї мізерної суми та добровільно віддав 60 млн. з розвитку мінерально-сировинної бази на інші напрямки. Наслідок – навмисне нарощування боргів по заробітній платі. Одна з найрозвиненіших галузей економіки, яка повинна забезпечувати енергонезалежність, обороноздатність країни, та приносини в бюджет щорічно мільярди гривень, раптово опинилась на краю безодні.

Пам’ятаєте дев’яності? Навмисне банкрутство державних підприємств з метою розпродажу за безцінь? Заводи цілими металевими пластами вивозились на барахолку, а сотні тисяч сімей були залишені без роботи. Саме це Роман Опімах зараз виробляє з геологією. Розпочав цей процес попередній Голова Олег Кирилюк. Дві діючі геологорозвідувальні бази були без жодного списання та оформлення вивезені на метал. Роман Опімах успішно продовжує розпочату вакханалію.

І питання тут навіть не в державних підприємствах, а в тому, ХТО буде цю геологічну розвідку виконувати. Приватні інвестиції – нереально. Нормативна база Романа Опімаха не містить жодних переваг для інвесторів, які вкладатимуть в геологічну розвідку на умовах ризику без жодних гарантій. Хіба що якась іноземна корпорація відхопить величезний шмат на 50 років на не дуже вигідних для Держави умовах. Анонсований проект Кодексу про надра – абсолютно неефективний та розмитий – з такими посадовцями така Держава як Україна просто перестане існувати на карті. Детальніше про це розповімо.

Замовники приватизації геологічних підприємств жодного відношення до геології не мають та геологічною розвідкою займатись не планують. Їх цікавить земля та будівлі, які знаходяться в центрі міст та знаходяться на балансі цих підприємств. Після приватизації вони будуть знесені, а на їх місті будуть проводитись звичайні будівельні роботи житлових масивів.

Український державний геологорозвідувальний інститут – установа, яка виконувала роль центру геологорозвідувальних робіт, акумулювала стратегічну для Держави інформацію знаходиться в процесі ліквідації. Це наукова установа, яка має на своєму балансі архіви, фонди геологічних звітів за останні 70 років (прохання до Романа Опімаха не здавати їх за гроші на макулатуру), музей вивезений з окупованого Криму, літотеку тощо. Вже не кажучи про лабораторну базу, яку закінчують під шумок грабувати. Можливо, скоро побачимо це майно на клейонці на Троєщинському базарі.

Командою вже встигнуто знищити підприємство «Геолекспертиза», навіть функції експертизи геологорозвідувальних робіт нікому не передано, хоча в Європі є такі установи і вони розвиваються.

Опімах не провів інвентаризацію майна галузі, не визначив, що необхідно залишити для її потреб. Для тих, хто не зрозумів, що таке «служба – сервіс» у виконанні Романа Опімаха: пустити з аукціонного дешевого молотка «за борги» все, що погано лежить – надра, майно тощо, знищити геологічну розвідку в Україні. А далі – за гроші «сервісно» з елементами найкращого обслуговування забирати діляночки у одних і «сервісно» за хабарі видавати їх іншим. І так по колу. Так що готуйте кишені, панове інвестори. Новий Кодекс про надра на Вас чекає.

Єдине, що встиг зробити Роман Опімах – утворити групу «радників» в Держгеонадрах зі складу діючих представників компаній, які входять до складу Асоціації газовидобувних підприємств, належних українському олігархату, де він працював раніше, що в умовах державної служби з точки зору антикорупційного законодавства є неприпустимим.

На думку працівників галузі, Роман Опімах безсистемно емоційно махає шашкою та вчиняє хаотичні дії, вважаючи, що олігархи за його спиною повинні за нього заступатись, та йому все зійде з рук. Як повідомляє джерело, він абсолютно не розуміється у державній службі, та навіть власної декларації вчасно не змін подати, у зв’язку з чим щодо нього був складений адміністративний протокол.

З усього, що викладено, висновок один. Геологічна служба потребує повного та системного перезавантаження, в тому числі кадрового, з чітким та зрозумілим планом дій розвитку та виведенню галузі економіки з кризового стану.

Редакція медійного проекту “Наша версія” продовжує уважно слідкувати за подальшим обігом подій. Подробиці цих, без перебільшення буремних подій,  наші читачи зможуть дізнатися  з наступних публікацій.

Рейдерське захоплення багатоповерхівок у Києві: за сприяння Мін’юсту? (ВІДЕО)

 

Є така приказка – «наша казка хороша, починай спочатку», в даному випадку – черговий приклад бездарної політики і позиції Міністерства юстиції в боротьбі з рейдерством, а також рік, як створеного кабміном офісу протидії рейдерству (ОПР).

Предметом рейдерської атаки стало нерухоме майно – односекційна 25 поверхова будівля за проектом «Житлово-громадський комплекс», загальною площею 13003 м2, розташованого на земельній ділянці площею 0,5026 га, за адресою м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 58, який власне належить фірмі «Консоль ЛТД» згідно з договором №0991 / 241-252 про спільну діяльність будівництва житлового комплексу укладеного між українсько-хорватським підприємством «Гіпек» і ТОВ «Консоль ЛТД» ще 7 жовтня 2002.

І після цього і донині, щодо зазначених підприємств ніяких реєстраційних та нотаріальних дій не проводилося, і тут раптом, приватним нотаріусом Чорней Вітою Володимирівной, Київській міській нотаріальий округ, 4 липня 2018 приймається рішення про державну реєстрацію права власності за таким собі ТОВ «ЄВРОБУДСЕРВІС-2020» (код ЄДРПОУ 41243385) та моментально вноситься до Державного реєстру прав власності, ось так, одним натисканням клавіші відбирається цілий житловий комплекс в 25 поверхів!

В даному випадку, все як завжди в цих справах, шахраї діють за налагодженими схемами, якесь нове створене товариство «Євробудсервіс – 2020» шляхом злочинних дій намагається реалізувати свою шахрайську схему щодо рейдерського захоплення житла громадян України. Підкуповують реєстраторів, нотаріусів, вносяться нові дані до реєстру, прокидаєшся, бац- і ти вже не власник, будьте люб’язні, звільніть приміщення!

Тепер численні інвестори багатоквартирного будинку по вул. Богдана Хмельницького 58 б’ють на сполох і вимагають від Мін’юсту перестати покривати незаконні реєстраційні дії на користь злочинців. Які не маючи жодного документа і навіть абсолютно не приймаючи участь в будівництві зазначеного будинку, було зроблено кілька реєстраційних дій за допомогою чорних реєстраторів. Тепер квартири в недобудованому будинку належать іншим власникам, а саме ТОВ «Євробудсервіс 2020», яке незаконним способом заволоділа майном інвестора, люди залишилися без квартир за які заплатили чималі гроші.

Ошукані інвестори і їх адвокат звернулися особисто до міністра юстиції Дениса Малюські, щоб Мін’юст негайно припинив прикривати рейдерів, чорних реєстраторів і нотаріусів. По суті це типовий розбій і захоплення чужого майна. Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек» правовласник ЖК, звернулися зі скаргою і в офіс протидії рейдерству, який запрацював рік тому, а саме 18 грудня з подачі уряду України, відкрив його тодішній прем’єр-міністр Олексій Гончарук.

Основне завдання офісу планувалася в тому, щоб блокувати «чорних реєстраторів», в усуненні слабких місць в реєстрах та законодавстві, переведення даних в електронну форму і посилення надійності авторизації при здійсненні транзакцій. А також в захисті майнових прав громадян і реагувати на заяви протягом доби. Назвали вони це «так званий маленький адміністративний суд». «Кожна людина, чиї права власності порушено, може сюди звернутися », – написав про Офіс ПР Гончарук. На думку Гончарука, Офіс повинен працювати прозоро, ефективно, чесно і за його роботою зможе спостерігати кожен. Про це заявив Міністр юстиції України Денис Малюська. За його словами, Офіс протидії рейдерству є одним з найуспішніших проектів в боротьбі з рейдерством!

Однак, як виявилося, це далеко не зовсім так, а з точністю навпаки, як хотілося чиновникам Кабміну або ж це все фікція була задумана заздалегідь? Як бачимо, сьогодні це все перетворилося в роздутий непрозорий бюрократичний інструмент, де швидше за все проглядається корупційна складова. Журналісти з боєм прорвалися на засідання, подана скарга розглядалася на відкритому і якомусь закритому засіданні. Закрадається думка, а не в корупційний чи орган перетворюється цей офіс. Так як чорні реєстратори, нотаріуси та рейдери без проблем творять свої брудні справи, чхати хотіли на Малюську, Мін’юст, ОПР та інші органи, або ж вони теж мають частку, так як законослухняні громадяни позбавляються свого майна. Тепер подивимося, яким буде рішення комісії офісу протидії рейдерству, при тому, що нарікань на його роботу більш ніж достатньо. Наприклад, мер Глухова Мішель Терещенко постраждав від рейдерів і офіс протидії рейдерству просто умив руки. На кордоні з агресором відбуваються страшні речі, шляхом незаконних реєстраційних дій зміщують чинного міського голову, ось, що Мішель пише на своїй сторінці в ФБ по цьому приводу:

«Щодо рейдерства м. Глухова угрупованням регіоналів. Висловлюю уклінну подяку всім, хто весь цей час вболівав за долю нашого міста, що було захоплено купкою негідників, які підробили мою заяву, яку я не писав й на фейковом зібранні депутатів нібито на її підставі протиправно звільнили мене з посади (разом з секретарем міськради), після чого протиправно внесли за допомогою держреєстраторки ЖУРИКОВОЇ Юлії Ігорівни зміни до держреєстру (детальніше про зазначену ситуацію можна довідатися з моїх попередніх дописів)

Ми всі чекали на справедливе рішення Колегії так званого Офісу протидії рейдерству при Міністерстві юстиції України, хоча зазначена колегія максимально гальмувала винесення свого рішення, значно прострочив встановлений законодавством строк.

Але я був впевнений, що рішення буде винесене на нашу користь, оскільки Колегією були досліджені всі матеріали, які повністю підтверджують рейдерське захоплення (у тому числі трикратна (!) підміна реєстраторкою в реєстрі основних документів) Дивувала лише дивна затримка у ДВА МІСЯЦІ з моменту подачі заяви, в результаті якої рейдери встигли повністю захопити всі ресурси громади Глухова: звільнили членів моєї команди, розтратити весь бюджет з резервним фондом, перевели техніку з нашого ЖЕКу безоплатно на баланс своєї приватної фірми, тощо.

Сьогодні ж я довідався з наказу за підписом міністра юстиції України Дениса МАЛЮСЬКИ, що рейдерство цілого міста на кордоні з агресором НЕ Є РЕЙДЕРСТВОМ, оскільки держреєстраторка ЖУРИКОВА Юлія Ігорівна «приймала такі рішення відповідно до законодавства». Виходить, на думку міністра, держреєстратор може вносити будь-які зміни до держреєстру без перевірки наданих документів та повноважень особи, яка їх подає 🙂

Тому у задоволенні моєї скарги від 1.04.2020р. відмовлено.

Саме такий висновок ОДНОГОЛОСНО рекомендувала ухвалити Міністру ця Колегія у складі наступних осіб:

1. ОНІЩУК Ольги Миколаївни, співголови Колегії (головуючої на засіданні, на фото), заступниці міністра юстиції з питань державної реєстрації
2. КОЛОТІЛОВА Олександра Олександровича – секретаря Колегії, головного спеціаліста відділу розгляду звернень у сфері державної реєстрації бізнесу Управління розгляду звернень та скарг у сфері державної реєстрації Департаменту нотаріату та державної реєстрації
3. ЖЕЛІНСЬКОГО Віталія Миколайовича – члена Колегії, заступника начальника управління – начальника відділу розгляду звернень у сфері державної реєстрації бізнесу Управління розгляду звернень та скарг у сфері державної реєстрації Департаменту нотаріату та державної реєстрації
4. ДУБОВИКА Віктора Вікторовича – члена Колегії, заступника директора департаменту нотаріату та державної реєстрації – начальника управління розгляду звернень та скарг у сфері державної реєстрації Департаменту нотаріату та державної реєстрації
5. БОНДАРЕНКО Віри – члена колегії, заступника директора департаменту – начальника управління нотаріату та фінансового моніторингу Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України

Панове, ВАМ НЕ СОРОМНО?

Я повернувся в Україну, на Батьківщину моїх Пращурів, прийняв українське громадянство та присвятив декілька років свого життя боротьбі за ГІДНІСТЬ та європейське майбутнє для прийдешніх поколінь точно не для того, щоб бачити як цією гідністю торгують молоді симпатичні люди на високих державних посадах.

Що ж… Скринька Пандори вами відкрита.

Для захоплення українських міст більше не потрібна зброя. Достатньо лише державної реєстраторки, яка прийме будь-які рішення «відповідно до законодавства» та змінить законно обраного громадою міського голову, а також інших керівників міста на потрібних комусь осіб.

Про яке верховенство ПРАВА, про які РЕФОРМИ та про яку ЄВРОІНТЕГРАЦІЮ можне йти мова, якщо само міністерство юстиції відтепер легалізує рейдерство?! Проте для засліплення західних партнерів на гроші платників податків створило при собі цілу структуру з пафосною вивіскою – так званий «Офіс протидії рейдерству». То краще перейменуйте його на «офіс сприяння» та нікого не вводьте в оману!

За 5 років моєї каденції на посаді Глухівського міського голови, постійно перебуваючи «на барикадах» проти існуючої корумпованої системи, я бачив неймовірно багато свавілля на всіх рівнях. Але щоб відверто «чорне» нахабно перетворювали на «біле» на найвищому державному рівні – це верхівка безкарності й цинізму. Така держава не матиме майбутнього.

МЕНІ СОРОМНО І БРИДКО.

Це справжня ГАНЬБА.

https://www.facebook.com/hlukhiv.mer/posts/2515337015447776/

У цьому прецеденті створюється найголовніша небезпека, під загрозу потрапляє основна цінність демократичного суспільства – приватна власність, при якому кожен українець потенційно може стати банкрутом при простому натисканні клавіші комп’ютера будь-якого держреєстратора-свавільщика з будь-якої точки України, позбавивши права власності, наприклад, на житло або ж змінити законну владу в окремому місті, як наприклад в Глухові. У більш широкому розумінні це пряма загроза цілісності і незалежності України. І цим повинні займатися не шарлатани-антирейдери з ОПР, а відповідні співробітники СБУ, РНБО і / або інши відповідні органи включаючи прокуратуру. Тепер питання, навіщо нам такий орган антирейдерства за рахунок платників податків, який нічого не вирішує, а навпаки, плодить корупцію і схеми!?

Журналісти медійного проекту “Наша версія” уважно стежать за подальшим розвитком цієї скандальної ситуації і причетності до неї Офісу протидії рейдерству, розвиток подій дізнаєтесь з наших наступних публікацій …

Бюро журналістських розслідувань медійного проекту Наша версія

Із продавців хот-догів на АЗС в очільники Фонду держмайна, або під якою легендою і чиї інтереси лобіює Денис Кудін?

 

Очільник Фонду Держмайна України Дмитро Сенниченко вихваляється, що хабарів не бере, а насправді пригрів «продавця хотдогів» Дениса Кудіна, котрий підписуючи документи в.о. голови Фонду, бере на себе весь негатив, всі хабарі разом з брудними призначеннями. А Сенниченко начебто не при справах, і нічого подібного в очолюваному ним ФДМ не відбувається. Мовляв, даремно його звинувачують в якихось злочинах.

Представники НВ поставили ряд питань Денису Кудіну під час його останньої відеоконференції в режимі онлайн на сторінці Фейсбук Фонду Держмайна. До речі, неприємні та незручні питання Кудіну ставили й інші учасники відео конференції, але, на жаль, ніхто так і не отримав хоч якусь відповідь. В редакції НВ є відео цього заходу, який інакше як монологом Кудіна не назвеш.

Що відомо про Кудіна

Денис Кудін до середини 2018 року працював топ-менеджером мережі заправок WOG, потім поїхав за кордон і повернувся зі своєю мережею кав’ярень. Раніше Кудін входив до групи Владислава Войтенка і Сергія Корецького, на яких багато років тримався WOG. Але після смерті Ігора Єремєєва і втечі (після смертельної ДТП) Петра Димінського — співвласників цієї мережі заправок, у менеджерів почався конфлікт з основним, (хто залишився біля керма) акціонером — нардепом Степаном Івахівим, котрий увійшов до партії Ігоря Палиці «За майбутнє».

Івахів звинувачував менеджерів в проблемах WOG — «все летить, все погано, за борги відбирають майно, а ви нічого не робите». А ті навпаки вважали, що робили все можливе, а у відповідь — одні матюки.

Корецький створив кавову компанію IDEALIST, з метою зробити кав’ярні у всіх аеропортах, залізничних вокзалах і бізнес-центрах. Але потім переключився на нафтову фірму в Швейцарії. А кавовими справами у WOG займався Денис Кудін. У нього кавові справи пішли вгору — вийшло з відкриттям кафе WOG в аеропортах «Жуляни» (нині «Київ») і «Бориспіль» через тендер ФДМ. Тоді на нього звернув увагу гендиректор «Борисполя» Павло Рябікін. Кудіна саме від Рябікіна просунули на посаду заступника голови Фонду.

Про те, на якому рівні вирішувалось кадрове призначення Кудіна, слід повідомити, що сам Рябікін вхожий до глави ОП Андрія Єрмака і давно знайомий з нардепом від СН Андрієм Задорожним — братом колишнього нардепа Олександра Задорожного. Того самого, хто викладав у Єрмака на факультеті міжнародного права в Інституті міжнародних відносин КНУ, а потім взяв його в свою юридичну фірму «Проксен». До речі, знайомство з главою Офісу президента Рябікін успішно реалізував і для себе — буквально вчора, 18 листопада, він став новим очільником Державної митної служби України

Та повернемося до Дениса Кудіна. Таким чином, пан Кудін з’явився як продвинутий  ЗЕ-реформатор, який хоче показати всьому світу, що його кар’єра у WOG в якості керівника відділу продажу хотдогів і кофе на АЗС — це якась прикра помилка в його кар’єрі. А насправді він наділений неабиякими інтелектуальними здібностями і знає як управляти державним майном. Денис Кудін навіть знає, що природньому монополісту ПАТ «Черкасиобленерго» не треба себе рекламувати, бо це не хотдоги, тому «кожного дня, кожен споживач електроенергії вічуває на собі і якість, і кількість, і вартість послуг».

Саме зараз, Денис Кудін починає свою «плідну» діяльність із пограбування державних підприємств і першим на черзі стало ПАТ «Черкасиобленерго». Щойно,  тільки отримавши посаду заступника голови Фонду Держмайна, цей хотдогмен продав «Черкасиобленерго» людям Дмитра Крючкова. Перша спроба продажу пройшла не вдало — працівники НАБУ затримали Топоркова — посередника, який клопотав за Корчинського -колишнього помічника Світлани Кузьмінської (коханки Дмитра Крючкова). Але Корчинський, замість посади голови Черкасиобленерго, отримав багато неприємних запитань від слідчих НАБУ. Другою «торпедою» Крючкова і Ко став пан Володимир Михайлов, який був офіційно запропонований Кудіним на посаду голови Черкасиобленерго.

Напевне, слід нагадати про вищезгаданих фігурантів нашої розповіді.

Світлана Кузьмінська — та, хто розорила «Черкасиобленерго»

Світлана Кузьмінська — козирна маріонетка в руках вічно безкарних українських олігархів. Аферистка і шахрайка, вміла коханка і компаньйон не менш сумно відомого мародера державних обленерго — Дмитра Крючкова.

Через два роки після призначення Кузьмінської на посаду голови «Черкасиобленерго», підприємство перестало сплачувати зарплату, розпродало за копійки майно (навіть гідроелектростанції) та знаходиться на межі банкрутства. Схеми безмежно наглі і прості, але працюють — державні гроші роздаються приватним компаніям у позику, яку ніхто не повертає, а «відбілені» крадені гроші використовуються для придбання боргів обленерго, яке не в змозі сплачувати по рахунках. В решті, крадії стають кредиторами обленерго і вимагають переоформлення права власності на обленерго.

Як звичайній жінці вдалось розорити потужне підприємство, відмити мільйони та хто на цьому нагрів руки?

Вона — одна із гарему численних коханок скандально відомого афериста Дмитра Крючкова. Того самого Крючкова, який шантажував Порошенка, Суркісів і Кононенка, погрожуючи розповісти на всю країну і слідству, скільки він заносив до кожного високого кабінету.

Хто такий Дмитро Крючков

Дмитро Крючков – колишній народний депутат. Із 2006-го півтора року був у фракції «Блоку Юлії Тимошенко» – працював у комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу. У 2014-му – став керівником приватної компанії «Енергомережа». І вже за рік вона взяла під контроль роботу кількох обленерго.

У 2016 році Крючкова оголосили у розшук. А у 2018-му у Німеччині його затримали за запитом українських правоохоронців. Детективи НАБУ й антикорупційні прокурори підозрюють його у розкраданні коштів «Запоріжжяобленерго», понад 60 відсотків акцій якого належать державі. Маловідоме прізвище Крючкова фігурує й в інших розслідуваннях правоохоронців. А втрати держави оцінюються у мільярди гривень.

Детектив НАБУ Роман Войтюк каже, що на сьогодні сума заподіяних збитків від діяльності Крючкова – близько 1,4 мільярда гривень.

«Крючков Дмитро Васильович діяв не одноособово, йому надавали вказівки інші особи, і він ці вказівки виконував. На сьогодні ми встановлюємо всіх причетних осіб, у тому числі – які давали ці вказівки», – каже Роман Войтюк.

Самого Крючкова не сприймають як самостійну фігуру, пояснює головред інтернет-видання «Наші гроші» Олексій Шалайський: «Всі розуміють, що Крючков – це представник чиїхось інтересів, – розповідає він. – Є проблема, щоб чітко сказати, чиї інтереси представляє Крючков чи будь-хто інший подібний на нього. Це такий перехідний прапор. Люди, які є «смотрящими», і люди, які керують фірмами, на які перекидається віз з грішми».

Слідство вже встановило і пред’явлена підозра, що Крючков особисто очолив пограбування державних підприємств в інтересах екс-президента, Кононенка і його друзів разом з братами Суркісами, але крапку ніяк не може поставити суд. Ба більше, за нової влади справу гальмують, бо Крючков потрібний – в нього є гроші, інформація і безмежна наглість. Він «здасть» Порошенка і натомість отримає свободу та все награбоване, а ще він планує поновити своє «чесне ім’я» і репутацію, що активно лобіюють міжнародні лобісти із оточення Трампа. О це так поворот!

Чи отримають злодії заслужене покарання та коли служителі феміди, врешті, зробитимуть свою роботу?

Інсайд-інформація про Володимира Михайлова

В ході здійснення спецперевірки УСБУ в Черкаській області, яка здійснюється в рамках перевірочних заходів, пов’язаних з оформленням допуску до державної таємниці осіб, які входять до номенклатури посад працівників, перебування на яких потребує оформлення допуску до державної таємниці. оперуповноваженим відділу контррозвідувального захисту економіки держави, лейтенантом В. Войтком встановлено передумови, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про державну таємницю» можуть перешкоджати наданню допуску до державної таємниці першому заступнику Голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» Михайлову Володимиру Леонідовичу (далі М.В Л.), а саме:

За результатами отриманої оперативної інформації встановлено причетність Михайлова В.Л. під час його перебування на посаді начальника безпеки «Луганського енергетичного об’єднання» до злочинної діяльності, передбаченої ст. 364 КК України «Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використанню службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб», що виразилось у наступних діяннях:

Використовуючи службове становище начальника безпеки «Луганського енергетичного об’єднання» (далі –– ЛЕО), МВЛ здійснив переведення під свій повний контроль (і застосуванням «техніки» звільнень за фіктивними компрометуючими матеріалами нелояльних та оформленням підконтрольних працівників на керівні посади) діяльність основних підрозділів ЛЕО: департамент кадрового забезпечення, фінансовий департамент, технічний департамент, департамент із забезпечення виробництва, департамент з інформаційних технологій та зв’язку та інші підрозділи, що дозволило здійснити наступні злочинні діяння:

1. Сприяння працевлаштуванню на високооплачувані посади (орієнтовна зарплата становила $1000-1500 в еквіваленті) фіктивних осіб на підприємство у кількості, що складала понад 15 працівників, які фактично на роботі не перебували, що дозволяло отримувати у власний дохід близько $20000 щомісячно;
2. Організація здійснення систематичних крадіжок трансформаторної оливи на трансформаторних підстанціях ЛЕО, його подальшого перепродажу, а також закупівлю рідини в обсягах, необхідних для відновлення викраденої, через підконтрольні фірми-постачальники;
3. Вербування на компрометуючих матеріалах директора з інформаційних технологій і зв’язку та здійснення фіктивних закупівель з його використанням високотехнологічного дороговартісного активного обладнання виробництва CISCO та пасивного мережевого обладнання для прокладання структурованих кабельних мереж по ціні, що перевищувала вартість закупованої техніки та матеріалів у п’ять разів та більше;

За результатами систематичної злочинної діяльності MBЛ керуючою компанією TOB «КУА Сварог Ессет Менеджмент», що підконтрольна олігарху в енергетичній сфері K.І. Григоришину, було призначено відповідне розслідування, під час якого М.В.Л., з метою уникнення контактів з Представниками керуючої компанії, оформив довготривалий (понад 3 місяці) лікарняний з подальшим звільненням. Під час комісійного відкриття службового кабінету M.B.Л. в сейфі начальника безпеки було виявлено грошові цінності в значному розмірі.

Крім того, за результатами отриманої оперативної інформації встановлено ознаки причетності М.В.Л. під час його перебування на нинішній посаді першою заступника Голови правління ПАТ «Черкасиобленерго» до злочинної діяльності, передбаченої ч.1 ст. 258-3 КК України «Створення терористичної групи чи терористичної організацій, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само організаційне чи інше сприяння створенню aбо діяльності терористичної групи чи терористичної організації, що виразилось у спробі призначення на посаду комерційного директора ПАТ «Черкасиобленерго» працівника, який працював на подібній посаді в терористичній організації ЛНР. Не зважаючи на відмову, M.B.Л. сприяв працевлаштуванню даної особи в Корсунь-Шевченківський РЕМ, де він зараз працюэ на посаді інспектора.

Враховуючи, що вказані діяння М.В.Л. підпадають під підслідність Служби безпеки України, за вказаними фактами проводяться подальші оперативні дії.

Завтра відбудеться чергова відеоконференція Кудіна в режимі онлайн. Ми знову маємо намір поставити свої запитання:

1. Яка процедура оцінки роботи керівників державних підприємств? Ви проводите чесні конкурси на зайняття посад керівників державних підприємств?
2. Ви так гарно розповідаєте про підбір кадрів, але ж самі звільняєте керівника «Черкасиобленерго» без будь яких підстав. Це робите лише за чиїмось проханням чи за гроші з боку банди Дмитра Крючкова?
3. Вам відомо, що пан Михайлов, який за вашим підписом пропонується на посаду голови «Черкасиобленего», працював в Головному розвідувальному управлінні ворожої нам Російської Федерації?
4. Чому багато кадрових призначень на посади керівників державних підприємств відбуваються саме за вашим підписом, як виконуючого голови фонду держмайна? Пан Сенниченко не бажає бруднити руки? А ви?

Редакція сайту «Наша версія» й надалі триматиме в полі зору діяльність пана Кудіна і Ко! Про обіг подій цієї резонансної історії ми проінформуємо наших читачів в  інших публікаціях…

Більше по темі:

Слабкі на … леді Ю, або як Тимошенко продає «Батьківщину»

Ілюстрації з відкритих джерел

Анатолій Приходько

Наша версия

Вишгородська депутатка від “Самопомочі” Тетяна Бражнікова: кримінал та здирництво (ВІДЕО)

У місті Вишгород під Києвом діє організована злочинна група. До складу групи, імовірно, входять місцеві депутати та правоохоронці. Головна спеціалізація злочинців — вимагання. За усіма ознаками, діяльність зловмисників координує депутат місцевої ради, секретар Вишгородської міської ради Тетяна Бражнікова.

Джерело

Вимагання по-вишгородські: ми нє пєрєд чєм нє астановімся! (ВІДЕО)

Мешканці Вишгорода ще не оговталися після загибелі сестер Ноздровських. Утім місцевий криміналітет шукає нову жертву. Нею стала Анна Пономарьова, педагог і підприємець. Анні погрожують “адом”, якщо вона не передасть вимагачам чималу суму у валюті та частку у своєму бізнесі. Разом з бандитами  постають прізвища міських депутатів та правоохоронців. “Наша версія” занурилась у ситуацію.

Кілька років тому Анна Пономарьова спалахнула думкою створити у Вишгороді дитячий та юнацький простір. Зрозуміло, ця справа — не дуже баришовита, але Анні вдалося знайти однодумців і переконати їх у перспективності проекту. Від ідеї розпочати повномаштабне будівництво бізнесмени відмовились. Замість цього було опрацьоване питання трьохповерхової офісної надбудови над будівельним об’єктом, який вже був введений в експлуатацію.

Після усіх погоджень та перипетій навесні цього року будівельна реконструкція розпочалася. На майданчику — адреса якого: площа Шевченка, 3 “А” — з’явилися робочі та будівельна техніка. Аж раптом до Анни завітали місцеві поліціанти на чолі з їхнім керівником. Мовляв, на спецлінію “102” надійшло повідомлення від депутата міськради про “незаконне будівництво”. А якщо таке повідомлення надійшло від “поважної людини”, необхідно одразу (!) провести “невідкладний обшук”(!).

Після себе поліціянти залишили опечатаними будівельний кран та вхід до будмайданчику. Згодом були відкриті два кримінальних провадження відносно забудовника — за самовільне будівництво та порушення правил безпеки.

В цей момент — який збіг! — про себе заявили вимагачі. Дехто “Андрій” від імені “впливової групи” зі зв’язками в правоохоронних органах та “іспалнітельнай власті” двічі зателефонував Анні. Геть недружнім тоном (див. відео) були озвучені вимоги: 24 000 доларів США та частка у бізнесі. Анні дали тиждень на роздуми, після чого пообіцяли або зняти перешкоди, або перетворити її життя на пекло. Мовляв, “ми нє пєрєд чєм нє астановімся”.

Одночасно з поліцейськими акціями та телефонним здирництвом неабиякий войовничий запал почала демонструвати секретар Вишгородської міськради пані  Тетяна Бражнікова. Вочевидь,  з оглядом на прийдешні місцеві вибори та рейтинги своєї політичної сили (Бражнікова вказана як контактна особа Вишгородського осередку на сайті об’єднання “Самопоміч”), пані Тетяна вирішила швиденько хапнути грошенят.  Під її натиском депутати ледь не щодня викликають поліціантів, аби люди у погонах своєю присутністю тиснули на неслухняних бізнесменів. За участю депутатки питання будівництва на Шевченка, 3 “А” регулярно порушуються на усіляких засіданнях в міській раді. При цьому Бражнікова активно  розповсюджує неправдиву наклепницьку інформацію.

За спостереженнями “Нашої версії”, бліцкриг вимагачів провалився. Причиною провалу став залізний характер Анни Пономарьової та її численні друзі, які встали на захист молодої жінки. Також допомогла принциповість судді Котлярової, яка відмовила  поліціянтам арештовувати майно і, таким чином, зупиняти законне  будівництво.

Сьогодні роботи зі створення дитячого та юнацького простору продовжуються. Але  вишгородське кримінальне групування вимагачів не здається. Вони вигадують нові способи, аби примусити Анну віддати їм гроші та частку в бізнесі.

Журналісти “Нашої версії” готові оселитися на будівельному майданчику. Адже дуже кортить дізнатися, хто такий “Андрій”, і чи будуть притягнуті до відповідальності усі вишгородські мафіозі? Принаймні, перша реакція поліції Київської області, яку спостерігали журналісти, свідчить про рішучість правоохоронців з вулиці Володимирської, 15.

Автор: Артем Колодій

P.S. Увага борцям з тероризмом! В мережі Фейсбук під коментарями депутата міської ради з’являються підозрілі персонажі, які закликають до насильства з використанням вибухової речовини! Перевірте! Журналістська інтуїція підказує, що між Бражніковою, “Олександром Українцем” та “Андрієм” існує сталий кримінальний зв’язок.

Бюро журналістських розслідувань медійного проекту Наша версія   

Ми відслідковуємо перебіг подій навколо кримінальних подій у місті сателіті столиці Вишгороді.

 Далі буде…

Борис Желік та інші українські судді вчиняють заколот проти е-декларування (ВІДЕО)

При цьому вони не гребують ніякими методами, обираючи жертвами свого нелюдського плану невинних громадян України

«Наша версія» вже не раз повідомляла про резонансний суд в Чернівцях, на якому звинуватили добровольців-атошників у «пограбуванні» подружжя Желіків. Начебто у 2017 році це зробили Богдан Козубаль, Михайло Бальберт, Максим Каленюк і його друг Олександр Якушик. Хлопці своєї вини не визнали. Вони, як і незалежні від Бориса Желіка фахівці, вважають справу сфабрикованою. Та все ж у кінці лютого 2020 року Новоселицький районний суд Чернівецької області виніс обвинувальний вирок. Жертвам поліцейсько-прокурорського свавілля недореформований (а точніше – абсолютно не реформований) суд першої інстанції у м. Новоселиця визначив від 8 до 11 років ув’язнення з конфіскацією майна! Наразі добровольці очікують вже на другу апеляцію, яка розглянеться в Апеляційному суді м. Івано-Франківська.

Борис Желік: «У нашому суді не було жодного випадку корупційного діяння».

Разом з тим, за повідомленням у новинах одного з телеканалів Чернівців, у місті затримали на хабарі помічника судді Господарського суду Чернівецької області. Той вимагав у одного з місцевих жителів 1200 доларів США.

Хто ж він – Желік Борис Євграфович? У 1984-1986 роках – арбітр, а у 1986-1991 рр. – головний арбітр Держарбітражу Чернівецького обласного виконавчого комітету, згодом уже в Незалежній Україні стає головою арбітражного суду Чернівецької області (1992-2001р.), а після чергової реорганізації у 2001 році обирається головою Господарського суду Чернівецької області. Посаду з дещо оновленою назвою пан Желік обіймає і по даний час.

Саме те, що в цьому суді пан Желік головує з 1992 року, і є кричущим порушенням Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Розділ II «Судоустрій». Глава 1. Організаційні основи судоустрою. Стаття 20. Порядок обрання суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад. Частина 9. Суддя, обраний на адміністративну посаду, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль, якщо інше не передбачено законом). Тобто замість двох термінів по 3 роки (всього 6 років) Борис Желік очолює Господарський суд Чернівецької області вже 28 років (!?), що більше ніж у четверо перевищує законні строки!

Агов, шановні панове люстратори, чому цей «динозавр» арбітражно-господарського судочинства пройшов повз вашу увагу?! Адже підприємницький люд Буковини потерпає від цього монстра уже 33 роки – 5 років за радянських часів плюс 28 – у Незалежній Україні. Останні два десятиліття «папаша» Желік допомагає рейдерам грабувати порядних підприємців і незаконно присвоювати пройдисвітам майно громад.

У відео «Бразильські пожежники і папаша Желік» з 4-х частин, підготовлене спецкорами Бюро журналістських розслідувань Інтернет-ресурсу газети «Наша версія», достатньо ґрунтовно досліджена діяльність голови Господарського суду Чернівецької області Бориса Желіка.

Перш за все, звертаємо увагу на те, що пан Желік організував кримінальну подію заради інформаційного приводу з метою маніпулювання свідомістю з подальшим прийняттям по них вигідних для суддів законотворчих рішень.

Яких рішень? Судді в Україні давно вже не приховують своєї мети – припинити вимагати у них подання декларацій про статки. У відеосюжетах ми розповіли, як для досягнення цієї мети пан Желік замовив місцевій поліції й прокурорським обрати жертв їхнього ієзуїтського плану, які, мовляв, вивчивши декларацію голови Господарського суду Чернівецької області, вирішили його «пограбувати». Але до виконання фальсифікації цього «пограбунку» поліцейські так недбало поставились, що будь міністр Аваков таким принциповим, яким хоче уже 6 років видаватися українському суспільству, то не лише якийсь відділок, а вся поліція Чернівецької області мала б бути звільнена, а дехто з поліцейських сів би на лаву підсудних.

Що цікаво, за рік до «пограбування» Бориса Желіка, у 2016 році за аналогічним сценарієм був організований «пограбунок» судді Мальвіни Данілової.

І, це ж треба так(!),– саме через е-декларацію. Як розповів юридичний портал «Протокол» з посиланням на strana.ua, у публікації «Дерзкое ограбление: у судьи Высшего хозсуда Даниловой после заполнения Е-декларации украли полмиллиона», «після обнародування електронних декларацій по країні прокотилась хвиля нападів на суддів. І вже відомі як мінімум три випадки таких злочинів, причому, один з останніх – коли група невідомих осіб увірвалась до будинку судді Вищого госпсуду Мальвіни Данілової й пограбувала жінку».

«Керівники судових органів самоврядування, – пише далі «Протокол», – вже заявляють, що інформацію про готівкові грошові активи слід було б прикрити. Раніше повідомлялось, що львівський суддя прокляв систему е-декларацій и поклявся не судити чиновників за їх несвоєчасну здачу».

Як бачимо судді, яких свідомо недореформував Порошенко, розпочали своєрідний заколот, який за поданням 55 нардепів (переважно з ОПЗЖ) вилився на днях у рішення Конституційного суду про скасування кримінальної відповідальністі суддів за завідомо неправосудні вироки.

Нас зацікавила особистість «потерпілого» Желіка, який за допомогою керованого ним суду збанкрутував промислові і сільські господарства краю. Він також керує слідством, прокуратурою і суддями в процесі, в якому виступає в якості потерпілого. Епізоди допиту «потерпілого» адвокатами звинувачуваних наводять на висновки про фабрикацію справи.

Чернівчани поділилися з журналістами вражаючою інформацією про пана Желіка, яка потребує додаткової перевірки відповідними органами. На відео є виступи добровольців з поясненнями, і убивчі зауваження адвоката Олександра Ноцького щодо звинувачення.

А колега голови Господарського суду Чернівецької області остаточно переконав нас, що авантюра з імітації пограбування цілком в дусі цінностей «папаші» Желіка. Розповідають про хабарі Желіку, про те, як скидалися в Хотинському районі на «дорогуще ружжо у презент», обережно натякали на незаконні рубки лісу, про рішення щодо лісових угідь.

Дослідивши особистість «папаші» Желіка на предмет, чи міг би він піти на імітацію пограбування, журналісти Нашої версії схиляються до думки – міг. У цьому переконують і останні слова хлопців перед винесенням вироку, і безглузда істерична атака Новоселицького суду на адвоката Олександра Ноцького у вигляді ухвали про начебто наявність в його діях порушень етичних вимог до поведінки адвоката. Відповідь пана Ноцького гідна оприлюднення без купюр, оскільки висвітлює не лише «процесуальний цинізм» чернівецьких носіїв мантій, а й показує їх загальний розумово-освітній рівень.

Отже, до вашої уваги:

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Чернівецької області адвоката Ноцького Олександра Вікторовича

60000, Чернівецька обл., м. Хотин, пров. Шевченка, 7

на ухвалу Новоселицького районного суду від 21.02.2020 року у справі 720/49/19

                                                        ПОЯСНЕННЯ

Прошу прийняти моє пояснення на ухвалу Новоселицького районного суду від 21.02.2020 року, яка перебуває на розгляді в КДКА Чернівецької області.

21.02.2020 року Новоселицьким районним судом було постановлено вирок, яким моїх підзахисних Якушика О.В. та Каленюка М.В., а також двох інших обвинувачених було визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а Каленюка М.В. також за ч. 1 ст. 263 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 11 років.

Цього ж дня без проголошення в судовому засіданні колегія суддів, яка постановила вирок відносно моїх підзахисних, виходячи з зали судових засідань Новоселицького районного суду, на ходу повідомила присутніх в залі осіб, що нею також постановлена ухвала про притягнення захисника Ноцького О.В. до дисциплінарної відповідальності.

24.02.2020 року в приміщенні Новоселицького районного суду я отримав примірники даних вироку та ухвали.

Як вбачається із змісту останньої, колегія суддів прийшла до висновку про наявність в моїх діях порушень етичних вимог до поведінки адвоката, які отримали свій вираз у змісті мого виступу в судових дебатах 19.02.2020 року, а саме в образливих порівняннях («бразильські пожежники» та «безмандатна колегія дорадників») та неприкритому сарказмі («процесуальний єралаш», «процесуальний кошмар», «процесуальний цинізм»), які, на думку колегії, свідчать про неповагу з мого боку не тільки до даної колегії суддів, але й до всієї судової гілки влади взагалі, що є не гідним звання адвоката.

Вважаю, що така оцінка колегією суддів Новоселицького районного суду використаних мною в дебатах лінгвістичних інструментів, на жаль, говорить лише про наявність істотних прогалин у літературній і мовній освіті її членів. На підтвердження того, що у вказаних висловленнях немає абсолютно ніякого образливого, а відповідно, і неетичного підтексту прошу ДП звернути увагу на нижче наведене.

Як вбачається із тексту моєї промови у судових дебатах, яка була надана в повному обсязі суду, а також додається до даного пояснення, порівняння дій судової колегії із діями бразильських пожежників було викликано тим фактом, що в порушення положень п. 2.14 «Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах…», затвердженої наказом ДСА № 173 від 17.12.2013 року, працівниками даного суду за абсолютної бездіяльності голови суду, який є членом колегії, що постановила ухвалу відносно нібито неетичної поведінки з мого боку, було змінено єдиний унікальний номер кримінальної справи № 725/517/18, який у лютому 2018 року був наданий їй при її первинному надходженні до суду першої інстанції у Першотравневому районному суді м. Чернівці й не підлягав зміні ні в якому разі, та присвоєний новий номер № 720/49/19.

Сама по собі алюзія, яка спала мені на думку при оцінці таких очевидно незаконних дій працівників даного суду та бездіяльності колегії, яка розглядала дане кримінальне провадження, відноситься до досить відомого твору класика американської літератури Грегорі Макдональда «Карнавал Флетча». Її зміст можна розшифрувати таким чином, що неправильно закривати очі на існуючу проблему, як то роблять бразильські пожежники, яких викликають рятувати потерпілих від авіакатастрофи бразильської авіакомпанії, і які в першу чергу замальовують назву бразильської авіакомпанії.

Враховуючи, що дана алегорія була використана мною саме в тій частині дебатної промови, яка стосувалася незаконної зміни єдиного унікального номеру справи, та відсутності належної реакції колегії суддів на таке порушення нормативно-правового акту, який регулює дане питання, пов’язувати її з якимось іншим моментом у справі не можна в принципі, а це, у свою чергу, однозначно говорить про відсутність в її змісті будь-яких образливих конотацій.

Висловлення «безмандатна колегія дорадників» стосувалося цієї ж частини моєї промови, проте конкретно відносилося до того факту, що Чернівецький апеляційний суд не доручав Новоселицькому районному суду розгляд справи № 720/49/19, що, враховуючи відсутність територіальної чи адміністративної прив’язки події злочину до територіальної юрисдикції Новоселицького районного суду, робило, на мою думку, розгляд цим судом першої інстанції даного кримінального провадження безглуздим, так як, якщо висловлюватися мовою професійних юристів, яка, зрештою, повинна бути зрозумілою для членів колегії суддів, які підписали ухвалу від 21.02.2020 року, відповідного мандату на такий розгляд саме Новоселицьким районним судом компетентним органом видано не було.

Сам по собі термін «мандат» визначається як документ, що стверджує повноваження певної особи на здійснення певних дій. Саме таким мандатом для вказаного аспекту розгляду даної кримінальної справи була ухвала Чернівецького апеляційного суду про передачу справи № 725/517/18, а не справи № 720/49/19 для розгляду по першій інстанції Новоселицькому районному суду. Що ж стосується терміну «дорадник», то його зміст можна визначити як «той, хто дає поради», що, знову ж таки, враховуючи зазначений вище зміст цієї частини моєї дебатної промови, був, на мою думку, абсолютно точним визначенням статусу суду, який не мав повноважень для розгляду справи № 720/49/19.

Можливо, колегія суддів на момент видання ухвали від 21.02.2020 року не в повній мірі уявляла собі семантичні особливості лексем «мандат» та «дорадник», але навряд чи такий епістемологічний недолік багажу знань можна кваліфікувати як прояв неетичної поведінки саме захисника, який був впевнений в тому, що такі звичайні для освіченого юриста лексеми безумовно відомі суддям, що відправляють судочинство в будь-якому кримінальному процесі.

В цьому ж контексті у моїй промові було озвучено порівняння дій суду із «процесуальним єралашем». Для точного розуміння цієї метафори я процитую відповідний уривок тексту: «У зв’язку із тим, що зміна єдиного унікального номеру справи призвела до унеможливлення прийняття належним апеляційним судом скарг захисту на рішення суду першої інстанції, що, відповідно, призвело до порушення права на захист моїх підзахисних, я попросив надати мені інформацію про причини зміни єдиного унікального номера даної справи при надходженні її до Новоселицького районного суду. Відповідь голови суду була майже ідеальною за своєю інформативною насиченістю, а її суть склало те, що винуватцем такого процесуального єралашу був призначений працівник канцелярії суду».

Сам по собі термін «єралаш» не несе в собі нічого образливого, так як лише надає певної, не завжди негативної, ознаки відповідному об’єкту. Як зазначається у Словнику української мови в 11 томах, що був виданий Інститутом мовознавства АН УРСР під редакцією І.К. Білодіда (Київ, «Наукова думка», 1970-1980, том 2, стор. 498), «єралаш» означає, зокрема, плутанину. Навряд чи якимось іншим терміном можна було б точніше визначити те, що відбувалося із судовою нумерацією даної кримінальної справи після того, як вона потрапила до Новоселицького районного суду. І голові останнього, напевно, в першу чергу необхідно було вирішувати проблему незаконної зміни єдиного унікального номеру справи, а не намагатися розширити семантичні горизонти для незнайомої лексеми. Зрештою, навіть потерпілий в даній справі, який є професійним суддею протягом багатьох років, погодився із захистом в даному аспекті, так як він прекрасно розумів, до чого може призвести розгляд справи із порушенням встановлених правил територіальної підсудності.

Лексичні конструкції «процесуальний кошмар», «процесуальний цинізм» також були використані мною не для прояву неповаги до цього суду конкретно, чи, тим більше, судової системи взагалі. Для правильної оцінки релевантності застосування даних висловів у тому випадку, якщо їх зміст та відносність не були зрозумілі членам колегії з першого разу, необхідно просто прочитати текст промови вдруге.

Я дозволю собі процитувати вказаний блок дебатного наративу, який виглядає наступним чином: «По-друге, я вимушений звернути увагу суду на порушенням ним же порядку представлення доказів, який встановлений чинним КПК України, і не передбачає самостійного надання судом доказів самому ж собі. Мова йде про той процесуальний кошмар, що відбувався під час судового засідання 11 квітня 2019 року, коли суд всупереч порядку, встановленому чинним кримінальним процесуальним законодавством України, не отримував докази від сторони обвинувачення, а надавав їх собі сам».

Як бачимо, для застосування вислову «процесуальний кошмар» у мене були всі підстави, так як мені реально було соромно за те, що відбувалося під час вказаного судового засідання, коли суд в порушення приписів КПК самостійно надавав собі докази, звільнивши від цього обов’язку сторону обвинувачення. І мені ще соромніше від того, що суд не спромігся визнати свою конклюдентну помилку і не звернув увагу на порушення кримінального процесу з свого боку, а лише, надавши собі якоїсь абсолютно незрозумілої адміністративної чи системної ваги, припустив, що я таким висловом проявив неповагу до судової системи загалом.

Вислів «процесуальний цинізм» був застосований мною як резюмуюча думка для оцінки попередньо зазначених дій суду, яка в повному вигляді була сформульована наступним чином: «В той же час суд із впертістю відмовляв захисту в дослідженні доказів обвинувачення, з якими захист був ознайомлений під час виконання вимог ст. 290 КПК Україні, і які на думку захисту свідчили про невинуватість наших підзахисних або про недоведеність їх вини, але не були представлені прокурором в якості доказів саме з причин, що вказані останніми. Суд при вирішенні цих питань посилався на те, що захист під час підготовчого засідання не заявляв клопотання про виклик свідків і дослідження додаткових доказів. Що тут можна сказати? Процесуальний цинізм – не більше. І ось чому.

Згідно ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до положень статті 347 КПК судовий розгляд справи по суті починається після підготовчого провадження, метою якого є згідно ст. 315 КПК є, між іншим, розгляд клопотань учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту. В той же час, однією із процедурних колізій чинного КПК є те, що визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, передбачено лише на стадії судового розгляду, а саме ст. 349 КПК.

Така колізія виникла, зокрема, тому, що ст. 290-291 КПК передбачено лише відкриття матеріалів іншій стороні без визначення, що саме із цих матеріалів стане доказом під час судового розгляду.

Таким чином, стороні захисту лише після надання прокурором доказів сторони обвинувачення стало відомо, що особи, які були допитані або приймали участь у справі в іншому процесуальному статусі, обвинуваченням не подаються суду в якості доказів. Відповідно, захист не мав можливості висловити свою думку щодо необхідності їх виклику до суду на більш ранній стадії судового процесу саме через те, що обвинувачення надало суду не лише ту частину відкритих стороні захисту матеріалів кримінального провадження, яку вважало доказами, а весь спектр зібраних документів та речей.

Вважаю, що за таких обставин захист не тільки не втратив право на надання суду доказів, які доводять невинність наших підзахисних, але й сам суд зобов‘язаний вчинити всі можливі дії для дослідження доказів, які знаходяться в наданих йому матеріалах кримінального провадження, якщо на цьому наполягає будь-яка сторона процесу».

Таким чином, у мене як захисника були всі підстави вважати описану процесуальну поведінку суду такою, що має ознаки цинізму. Але, як мені здається, в даному випадку суд, знову ж таки, вирішив, що я неетично себе повів, намагаючись в їх особі образити всю судову систему, лише тому, що члени колегії, напевно через велике професіональне навантаження, не мали сил, щоб зазирнути у словник іншомовних слів, щоб з’ясувати для себе, а що саме означає термін «цинізм».

Як визначається дана лексема у Вікіпедії (я беру для прикладу дане джерело, так як воно, на превеликий мій жаль, стало чи не єдиним, на яке посилаються майже всі), цинізм можна визначити як нігілістичне ставлення до людської культури та/або відверто зневажливе, зухвале ставлення до загальноприйнятих норм моралі, етики, до кого/чого-небудь, що має загальне визнання, повагу. Тобто, враховуючи зневажливе ставлення даної колегії суду до вимог КПК в аспекті подання суду та отримання останнім доказів, я саме з цієї, загальновідомої точки зору на значення даного терміну, порівняв таке відношення із цинічним. Враховуючи, що вказані мною у дебатній промові процесуальні помилки суду останнім виправлені не були, я можу лише констатувати той факт, що суд просто не завдавав собі клопоту із належною оцінкою своїх дій в даному кримінальному процесі, що робить мою оцінку такою, що максимально наближена до істини, а ухвалу суду в цій частині перетворює на суб’єктивну оціночну думку, що базується, на жаль, на низькому рівні наукового та літературного кругозору.

Таким чином, я в жодному з описаних в ухвалі Новоселицького районного суду від 21.02.2020 року випадків не вів мову про неповагу до колегії суддів зокрема чи системи судочинства в цілому. Якщо у моєму виступі присутня критика дій суду в даному кримінальному провадженні, то вона мала абсолютно чіткі підстави, як фактологічні, так і правові. Будь-який адвокат, здійснюючи свою діяльність, зобов’язаний у відповідності до вимог ст. 8 Правил адвокатської етики (надалі ПАЕ) в межах дотримання принципу законності дотримуватися принципу пріоритету інтересів клієнта, який передбачає необхідність надання переваги інтересам клієнта перед власними.

Сам принцип законності, який визначений в ст. 7 ПАЕ, передбачає обов’язок адвоката використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, а також неможливість для адвоката застосування засобів та методів, які суперечать чинному законодавству та ПАЕ.

В той же час, ст. 44 ПАЕ передбачено, що дотримуючись принципу законності, адвокат водночас має бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатись своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта з метою не погіршити стосунків із суддями; у випадку вчинення судом тиску на адвоката – не йти на компроміси, які суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта; послідовно дотримуватись принципу пріоритетності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов’язані із відносинами адвоката з судом. Також адвокат не повинен залишати без уваги порушення закону, нетактовне і зневажливе ставлення суду та інших учасників процесу до його клієнта, його самого або адвокатури в цілому, і повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених законодавством та актами НААУ.

До речі, про ці ж принципи йдеться і у ст. 4 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». А ст. 21 цього ж закону зобов’язує адвоката під час здійснення ним адвокатської діяльності дотримуватися ПАЕ, та забороняє йому займати у справі позицію всупереч волі клієнта.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 46 КПК України захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо обвинуваченим. Згідно ст. 42 КПК України зовнішніми документарними процесуальними формами реалізації прав обвинуваченого є заяви, клопотання, заперечення, скарги, виступи в судових дебатах. Таким чином, захисник під час здійснення захисту в кримінальному провадженні має можливість використовувати саме зазначені процесуальні інструменти для того, щоб довести до суду свою думку щодо предмету та процедури судового розгляду. І саме ці інструменти використовувалися мною в даному процесі для захисту своїх клієнтів.

У своїй же дебатній промові я підкреслював, що, не дивлячись на помилки, які, на мою думку, допустив суд першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження, я маю не надію на справедливість вироку для обвинувачених, а віру в неї. Мені щиро жаль, що колегія суддів не відрізняє семантичну суть лексем «надія» і «віра», та я впевнений, що саме відсутність цих знань стала тією точкою роси, яка перетворила нерозуміння в образу, що вилилась в постановлення ухвали суду про неетичну поведінку і неповагу до суду. Неповагу, якої не було, проте, яка неодмінно може з’явитися внаслідок видання таких ухвал.

Зрештою, п. 11 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачена заборона втручання у правову позицію адвоката. Більша частина інформаційного пласту, який зазначений в ухвалі колегії суддів Новоселицького районного суду, стосується саме правової позиції захисника по справі, а також дозволених чинним кримінально-процесуальним законом способів та методів ведення захисту обвинувачених, які абсолютно не завдавали шкоди правосуддю, і не мали на меті позапроцесуальну комунікацію із судом, що розглядав дане кримінальне провадження. Право на незгоду – це найвища форма прояву демократичного суспільства. Десь саме про це і йдеться в рішенні від 16.04.2018 року ЄСПЛ у справі ČEFERIN v. SLOVENIA, no. 40975/08.

І кому, як не суду, про це пам’ятати.

З повагою, адвокат О.В.Ноцький

Від НВ: На наше переконання, компетентним органам вже давно слід зайнятися розслідуванням діяльності вічного голови Чернівецького господарського суду та деяких його колег. А пояснення адвоката О.Ноцького – це фактично вирок черновецьким служителям Феміди.

 Наша версія