Продается щенок алабая (мальчик).

http://kiev.ko.olx.ua/obyavlenie/prodaetsya-schenok-alabaya-malchik-IDgPnR0.html

Народ, кому нужен прекрасный сторож и компаньон? Очень красивая, послушная, уравновешенная девочка-алабайка ищет добропорядочных хозяев (черно-белая на фото справа)! Эти монстрики с каждым днем становятся все больше и больше, их психика продолжает стремительно формироваться, а потому этот вопрос не терпит отлагательств. Требования к претендентам на столь ответственный пост действительно серьезные. В идеале ими могут стать члены дружной обеспеченной семьи с детьми, проживающие в частном секторе. Алабайка родилась 28.08.2015 г. На данное время она прошла все текущие ветеринарные процедуры и очень хочет попасть на ПМЖ к уравновешенным гражданам, которые любят не себя в природе, а природу в себе.  Надеюсь, общими усилиями мы сможем отыскать для алабайки достойных хозяев. Дмитрий (050)9477973

У Києві відбулася акція щодо незаконного втручання представників державної влади у діяльність Торгово-промислової палати України (ФОТО+ВІДЕО)

Вчора, 4 листопада, перед офісом Національного антикорупційного бюро України відбулася акція протесту проти незаконного і навмисного втручання представників державної влади у діяльність Торгово-промислової палати України, що прямо заборонено законом. Зокрема, до цієї ганьби вдаються народні депутати України, працівники Генеральної прокуратури України, працівники СБУ і МВС України.

 

Торгово-промислова палата України є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка створена з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічного розвитку усіх видів підприємництва, науково-технічних і торговельних зв’язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн. Фактично ТППУ є потужним засобом просування українських товарів і послуг на міжнародній арені, розвитку ділової активності. Але така діяльність, перш за все, ґрунтується на авторитеті ТПП України серед інших ТПП світу, довірі підприємців до ТПП України та всебічному сприянні її діяльності з боку державних установ і організацій. На жаль, останнім часом іміджу ТПП України завдається непоправна шкода, у тому числі й на міжнародному рівні, з боку окремих народних депутатів України, підконтрольних їм ЗМІ та підставних осіб, начебто ображених «незаконною» діяльністю керівників ТПП України.

Так, впродовж 2014-2015 років група народних депутатів України, зловживаючи своїми правами та наданими законом повноваженнями, безпідставно і навмисно розсилають до правоохоронних органів України наклепницькі заяви про начебто здійснення керівниками ТПП України ряду тяжких злочинів.

Серед співучасників інформаційних нападів помічені народні депутати О. Кужель та І. Суслова, В. Карпунцов, деякі засоби масової інформації, такі як «Голос», «Газета по-українські», «Лівий берег», «Цензор.нет», тощо. Розповсюджена ними інформація не витримує жодної критики і побудована лише на свідченнях «зі слів».

Наклепницька інформація надсилається у низку посольств, акредитованих в Україні, що викликало негативний резонанс, наслідки якого неможливо оцінити чи виправити. Враховуючи послідовність, цинічність і нахабність наклепників, можна зробити висновок, що мова йде про організовані, заздалегідь сплановані інформаційні диверсії, метою яких є знищення іміджу і міжнародних досягнень ТПП України, зміщення з посад теперішніх керівників ТПП України. Наприклад, такі диверсійні дії були помічені під час Генеральної асамблеї Європалати, що проходила у Брюсселі в жовтні 2014 року. Перед початком асамблеї на адресу організаторів надійшов анонімний наклепницький лист з наміром породити сумнів у добропорядній репутації ТПП України, а також завадити обранню президента ТПП України Геннадія Дмитровича Чижикова до Ради директорів Генеральної асамблеї Європалати. Цей ганебний наклеп не досяг своєї мети – особистий авторитет президента ТПП України не викликає в європейських структурах жодного сумніву – і пан Чижиков Г.Д. був обраний до складу Ради директорів Генасамблеї Європалати.

Проте, не зважаючи на відсутність будь-яких вагомих підстав, слідчі Головного управління СБУ, прокурори Генеральної прокуратури України, слідчі Головного управління МВС України використовують зазначені звернення народних депутатів як привід для шаленого психологічного і фізичного тиску на керівництво ТПП України. Зокрема, для багаточасових допитів всіх керівників і їх заступників, раптових масштабних обшуків, вилучення документів і обладнання, внаслідок чого паралізується робота кількасот працівників ТПП України та її регіональних палат. Інформація про конкретні процесуальні дії правоохоронців миттєво потрапляє до ЗМІ, які перекручуючи факти ллють інформаційний бруд на ТПП України.

В Україні йдуть реформи, однак корупція в державі, яка була раніше, так і продовжує існувати й надалі. Все це вказує на те, що хтось зацікавлений у відібранні керівних посад ТПП України та реалізує свою мету за допомогою своїх корупційних зав’язків серед представників держаної влади. Тому учасники протесту пришли до офісу новоствореного Національного антикорупційного бюро України, щоб звернути увагу його керівництва, хто безкарно займається корупцією в Україні.

Учасники акції, серед яких були переважно працівники ТПП України, заявили, що «хочуть допомагати та безперешкодно сприяти розвитку підприємницької діяльності, бо це і є головним завданням Палати». Вони висловили сподівання, що звернення із вимогою припинення тиску з боку державних установ та правоохоронних органів на керівництво ТПП України не залишиться поза увагою очільників держави.

Відповідальні працівники Національного антикорупційного бюро України вийшли до учасників акції і прийняли звернення та інші документи з обіцянкою, що невідкладно вивчать їх і почнуть розслідування вказаних у «Заяві про злочин» фактів.
Джерело: http://n-v.com.ua/u-kiyevi-vidbulasya-akciya-shhodo-nezakonnogo-vtruchannya-predstavnikiv-derzhavno%D1%97-vladi-u-diyalnist-torgovo-promislovo%D1%97-palati-ukra%D1%97ni-foto/

Боевых бурятов путина рассмешило украинское правосудие.

Сегодня в Голосеевском суде г. Киева стартовал суд над российскими ГРУшниками Александровым и Ерофеевым. Адвокаты подсудимых сразу же просили коллегию судей отпустить своих подзащитных на свободу с использованием соответствующих средств контроля и заслушать в судебном заседании свидетелей защиты (в т.ч. ибоевиков ЛНР...). Подсудимые в это время сидели и постоянно ржали в стеклянном кубе, отделяющем их от окружающих...

Податкова міліція спустошила склади національної мережі книгарень «Буква» (ВІДЕО)

Податкова міліція завершує операцію по захопленню мережі “Буква” на замовлення російських сепаратистів, повідомляє прес-служба мережі. Другий день поспіль відбувається незаконне та несанкціоноване вивезення книжкової продукції зі складів національної мережі книгарень «Буква».

Замовником операції, як зазначено у прес-релізі, є найпотужніше російське видавництво, що спеціалізується на випуску антиукраїнської та сепаратиської літератури. Саме відмова у поширенні в Україні зазначеного брудного читва та розірвання контрактів про співпрацю стало причиною нападу!

Податкова міліція, відчуваючи свою безкарність, продовжує чинити свавілля та порушувати Конституцію України, законодавство про підприємницьку діяльність та про права і свободи людини і громадянина.

Література, яку вивозять зі складів мережі «Буква» податківці, не фігурує в протоколі, що дав підставу лихорадити книготорговельну мережу!

Більшість з книжок, що вивозяться, видана на території України. Права на видання підтверджені авторськими договорами.

Крім того, захоплюється продукція, що належить іншим суб’єктам підприємницької діяльності, але зберігається на території складу, що обшукується. Податківців це не цікавить, вони продовжують свої незаконні дії.

В правовому полі неможливо вирішити питання зупинення незаконних дій представників податкової міліції України – прокуратура не реагує ніяким чином.

Операція по захопленню “Букви” триває з 23 вересня 2015 року. Задля  втілення задуманого плану по знищенню найпотужнішої національної книготорговельної мережі задіяно до 100 працівників податкової міліції України. За цей період були проведені обшуки в приватних помешканнях працівників “Букви” та центральній книгарні мережі, розташованій за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 3-б. Безпідставно вилучена оргтехніка, коштовна література в шкіряних палітурках, на кшталт Біблії та Корану, документи, що не мають відношення до справи, приватні речі та гаджети працівників книгарень. Наразі, податківці не знайшли підстав для звинувачення та приступили до вивезення книжок зі складу за адресою вул. Лугова, 9 у Києві.

За словами адвоката Національної мережі книгарень “Буква” Владислава Сисова: «Свою роботу податківці ведуть із численними порушеннями. Ми маємо документи, які підтверджують, що майно, яке зберігається на складі, належить не структурам, зазначеним в ухвалі суду, а зовсім іншим суб’єктам підприємницької діяльності. Фактично вилучається майно підприємств, які до слідчих дій податкової міліції жодного відношення не мають. Слідчі податкової міліції зазначену інформацію брати до уваги відмовляються та продовжують вивозити книжкову продукцію”.

Окрім того, вважає Сисов – «Виявилося, що обшук націлений на книжки українського виробництва. Вилучається продукція вітчизняних видавництв 2015 року видання. Російські книжки, які, також, зберігаються на складі, видані в період з 2009 року, поки що, податківці не чіпають. Такий підхід суперечить версії слідства щодо виявлення та вилучення контрафактної книжкової продукції, ввезеної в Украину в період з 2014 по 2015 роки», додає адвокат.

 За словами Сисова: «Це суто українські книжки, які не могли ввозитися ззовні в Украну, без сплати мита та податків. Відомо, що книжкова продукція, видана в Україні, митними зборами не обкладається. У моєму розумінні, їх вилучення зараз свідчить про елементарне порушення прав компанії, перевищення повноважень слідством, перешкоджання господарській діяльності компанії. Українське книговидання загнане в глухий кут. В чиїх інтересах працює слідство, я не можу зрозуміти, бо на захист державних інтересів це не схоже. Ми будемо скаржитися до прокуратури, звертатися до суду, а згодом до Європейського Суду з прав людини. Якщо Україна не захищає інтереси своїх громадян та підприємців, тоді нехай Європейський Суд оцінить таке свавілля та правовий нігілізм. Дії слідства – цинічна зрада Влади, за яку ми так боролись. Крім того, ми сподіваємось на те, що висвітлення у ЗМІ цього беззаконня приверне увагу суспільства», констатує Сисов.

Джерело: http://n-v.com.ua/podatkova-miliciya-spustoshila-skladi-nacionalno%D1%97-merezhi-knigaren-bukva-video/

Київські журналісти зняли документальний фільм про мафіозний клан на Львівщині

У Старосамбірському районі, що на Львівщині, корумповані правоохоронці під керівництвом місцевого прокурора Ігора Лупака роками переслідують місцевих жителів в кримінальному порядку за видобуток копалин начебто загально-державного значення, що насправді не є такими.

 У цей час «подільники» — представники місцевого кріміналітету, маскуючись під патріотів, гноблять підприємців ринків, обкрадають мешканців сіл, безкарно роздаючи їх землю комерційним структурам, записуючи власників паїв у списки померлих громадян.

 Настав час, коли в українців увірвався терпець, їм набридло потерпати від свавілля місцевої влади. І всі, хто не згодні з розгулом тамтешнього ОПГ, створили громадське об’єднання з метою громадсько-правового опору різноманітним мафіозним структурам Старосамбірського району. Вони запросили на допомогу київських журналістів разом з правозахисниками для всебічного й об’єктивного висвітлення кричущої ситуації, що склалася на Львівщині.

 Журналісти газети «Наша версія», активісти правозахисної організації «Громадський нагляд», за інформаційної підтримки активістів ГО «Економічний східноєвропейський розвиток територіальної громади» провели своє дослідження стану справ з правами людини в Старосамбірському районі. Про все знято трисерійний документальний фільм, який ми пропонуємо увазі наших глядачів.

Більше інформації тут: 

У селі Солянуватка, що на Львівщині, живих власників земельних паїв зробили… мертвими!

http://n-v.com.ua/u-seli-solyanuvatka-shho-na-lvivshhini-zhivix-vlasnikiv-zemelnix-pa%D1%97v-zrobili-mertvimi/

Активісти Старосамбірського району: соціальному ідіотизму не місце в громадянському суспільстві

http://n-v.com.ua/aktivisti-starosambirskogo-rajonu-socialnomu-idiotizmu-ne-misce-v-gromadyanskomu-suspilstvi/

Старосамбірці кажуть: «Бандити, суди, прокуратура і міліція — одна коаліція»

http://n-v.com.ua/starosambirci-kazhut-banditi-sudi-prokuratura-i-miliciya-odna-koaliciya-2/?refresh

Продаются щенки алабая (Среднеазиатская овчарка)

Продаются щенки алабая. 
2 мальчика и 2 девочки.
Родились 27.08.2015 . Уши и хвост купированы + проведена дегельминтация. Щенки сами кушают. Имеют уравновешенную психику. Забрать можно в середине октября.
Мальчики 4500 грн, девочки 4000 грн. Торг на месте.
Лучшей охраны Вашего дома не бывает!

Киевская обл, Макаровкий район, Дмитрий +38 050 9477973   

Зачем корпорации «Рошен» уклоняться от уплаты НДС?

Налог на добавленную стоимость (НДС) – один из главных источников наполнения украинского бюджета и предмет самых одиозных коррупционных схем.

 

Украинский покупатель должен заплатить государству пятую часть стоимости («добавленную стоимость») приобретённых товаров и услуг. Механизм уплаты НДС устроен так, что за покупателей налог в бюджет платят продавцы. Они заранее накручивают цены, чтобы заплатить в бюджет 20% от выручки (налоговое обязательство) минус 20% от закупленных товаров и услуг (налоговый кредит). Если налоговый кредит превышает налоговые обязательства (типичная ситуация для экспортеров, так как экспорт не облагается налогом на добавленную стоимость), переплаченный НДС должен возвращаться из бюджета. Однако на практике его возвращают только избранным предприятиям, за которыми стоят власть имущие. Что касается остального бизнеса, ему не возвращают НДС множеством грязных способов – от задержек, придирок и фабрикации уголовных дел до наглой невыплаты под различными необоснованными предлогами.

 

Поскольку НДС давно стал притчей во языцех, множество раз предлагалось его отменить. По примеру США и Японии, где успешно функционирует классический налог с оборота. Однако в ответ на предложения «отменить все налоги, кроме 5% с оборота бизнеса и 10% с дохода физических лиц» всегда звучит напоминание, что в Европе принято платить НДС. На самом деле, властную элиту устраивает сложившееся положение дел. Менять структуру экономики за счет радикальных изменений налоговой системы никто не планирует. Любые «реформы» и кадровые чистки направлены, максимум, на приобретение контроля над теневыми денежными потоками и перераспределение непосильного налогового бремени со своих структур на структуры конкурентов и политических оппонентов.

 

Негативным последствием нежелания элиты что-либо менять является не только подавление любой значительной экономической инициативы снизу, которая не имеет чиновничьей поддержки, но и  постоянные коррупционные войны вокруг теневых схем минимизации НДС. Это жестокие и скандальные схватки с дорогостоящим сопровождением в медиа, парламенте, судах и правоохранительных органах, которые порой ломают карьеру и даже жизнь посторонних участников, случайно вовлечённых в этот процесс. Победители платят меньше налогов, заставляя тем самым платить больше заклятых «друзей» из полит-бомонда или рядовых бизнесменов. От проигрыша и миллионных потерь не застрахован никто. Таковы правила игры, негласные, но известные всем игрокам.

 

Оружие олигархов в битве за уклонение от уплаты НДС – это теневые схемы. Пока коррумпированные винтики государственного механизма признают эти схемы законными, оружие заряжено. Иначе – осечка.

 

Например, вы продали много конфет и выручили десятки миллионов. Из них несколько миллионов надо заплатить в бюджет. Но у вас, к счастью, есть схема, в которой задействованы кондитерские фабрики, логистические центры и компания-экспортер. Благодаря слаженным действиям участников схемы вы сможете заплатить не несколько миллионов, а несколько десятков тысяч за счет разнообразного налогового кредита. Кондитерские фабрики покупают сырьё для производства и логистические услуги, платят зарплату. Логистические центры покупают продукцию для комиссионной реализации у экспортера. Экспортер тоже покупает конфеты, получает возмещение в сумме 20% от стоимости купленной продукции. Так может продолжаться до первой придирчивой проверки, которая выявит, что стоимость логистических услуг завышена, комиссионная реализация конфет убыточна, «экспортируемая» продукция транзитом возвращается в Украину, а деньги вместо бюджета утекают в офшоры. Но даже проверка – не беда, если у вас есть бюрократическая машина, купленные судьи, которые отменят любой начисленный ревизорами штраф.

 

Подобным образом устроена и налоговая оборона облеченного властью бизнеса. Весь крупный олигархический бизнес «поражен» использованием различных схем уклонения от уплаты налогов, и ТОП-менеджмент самой популярной «конфетной корпорации» не исключение. Продукция около двух десятков кондитерских фабрик реализуется в основном на внутреннем рынке Украины, но часть формально идет на экспорт через «Кондитерскую корпорацию «Рошен». Правда, основными покупателями продукции «Рошен» за границей являются почему-то структуры, работающие под тем же брендом «Рошен». А между производителем и экспортером две фирмы-посредника, «Кондитер-транс» и «Распределительный центр «Плюс», которые покупают конфеты у производителя за дорого и отдают на комиссионную реализацию экспортеру задешево, за счет чего они при огромном товарообороте вечно на грани убыточности и потому платят копейки налогов в бюджет. В то же время возмещение НДС экспортеру перекрывает налоги, уплаченные производителями сладостей. И в целом схема приносит убытки бюджету, оборачивающиеся для авторов схемы прибылями и выводом капитала из Украины.

 

Но иногда случаются осечки. В 2013 году под пристальное внимание контролирующих органов попали «Кондитер-транс» и «Распределительный центр «Плюс». После проведенных проверок предприятия вынуждены были платить реальные налоги в бюджет – миллионы гривен до середины 2014 года, пока длились проверки и судебные тяжбы. После того, как в Украине сменилась власть, платежи, как и раньше, вернулись на уровень нескольких десятков тысяч в месяц. Все благодаря неожиданной уступчивости судей Киевского окружного и апелляционного административных судов, которые закрыли глаза на искусственное формирование налогового кредита и проигнорировали правовую позицию Верховного Суда Украины о незаконности сделок, главной целью которых является получение прибыли за счет использования схем минимизации уплаты налогов в бюджет.

 

Существующая система администрирования НДС – вечный источник коррупции, скандалов и кадровых перетасовок. Пока Украина остается рыночным государством, никакой админресурс не поможет ни одной из финансово-промышленных групп переформатировать эту систему «под себя», как бы им этого ни хотелось. Даже в путинской России кремль не смог добиться полной монополии власти над управлением денежными потоками.

 

Если мы положим на одну чашу весов амбиции монополистов, а на другую – шанс преодолеть вечную бедность украинского общества, связанную с налоговым прессингом и зажатостью бизнеса, любому ясно, какая чаша весов должна перевесить. Настало время что-то делать с коррупционной раковой опухолью НДС. Нужны кардинальные и решительные реформы. Президенту давно следовало бы это понять! Если мы хотим жить по-новому, государство не должно грабить украинцев по-старому.

 

Юрий Шеляженко,

редактор газеты «Правдошукач»

Активісти Старосамбірського району: соціальному ідіотизму не місце в громадянському суспільстві

«Ідіоти взагалі дуже небезпечні, і навіть не тому, що вони неодмінно злі, а тому, що вони чужі до будь-яких міркувань і завжди йдуть напролом, як ніби дорога, на якій вони опинилися, належить їм одним».

Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович

Небайдужі громадяни Солянуватки вирішили: досить бути безпорадними перед «сильними світу цього»…

 

Громадська активістка Надія Гамрат на прийомі у сільського голови Василя Івашка…

Часто, коли поспілкуєшся з людьми в провінції і мова заходить про взаєстосунки з владою і взагалі з «сильними світу цього», то червоною лінією у бесіді від більшості з них звучало: «у нас немає таких грошей, щоб ми були цікаві прокурорам чи суддям», і «від нас нічого не залежить, все вирішують великі дядьки, нехай думають».

Ось ці слова про власну незначущість дуже характерні і є типовими ознаками того, що соціологи і психологи називають «синдромом вивченої безпорадності». Якщо людина не раз переконувалася, що її активність нічого не може змінити, вона відмовляється від дії навіть тоді, коли ці зміни можливі: адже життя навчило їх «не смикатися» і приймати його у всій непривабливості.

Позиція людей на кшталт «хто ми такі, нехай вирішують великі дядьки» призводить саме до того, що начальники або місцеві «авторитети» і вирішують все на свою користь. Така пасивна реакція — це спосіб пристосуватися до оточуючого середовища, відмовляючись від себе. За дослідженнями соціологів, вважаючи себе нулями, люди намагаються компенсувати власне ніщо, надмірно надуваючи величину того, хто відбив у них охоту щось вирішувати.

Безпорадні легко миряться з логічними недоладностями у своїй позиції. Для них начальник, патрон, босс чи шеф (яким був Янукович для більшості людей Донбасу) може бути одночасно і злочинцем, який може принизити, пограбувати, накрасти у великих масштабах, і таким собі благодійником, оскільки вибачив людині маленькі крадіжки чи інші грішки, але ж потім тривалий час буде шантажувати її. Соціологи називають таку позицію соціальним ідіотизмом. І це не лайка, це діагноз.

 

Депутат сільради Ігор Комнатовський: «Може й голосував, я не знаю… Ідіть до голови сільради, він підписував, то нехай він вам і відповідає»

Велика біда не тільки людей Солянуватки чи всього Старосамбірського району, а й багатьох населених пунктів всієї України в тому, що в них міцно прижилася «вивчена безпорадність», як назвав цю людську ваду український публіцист Леонід Швець. В цих містах і селах довго привчали до думки, що люди ні на що тут вплинути не можуть, все міцно схоплено однією людиною чи кланом, йому видніше. Так, погоджуються люди, цей тип сумнівних достоїнств, але він все може, у нього усе схоплено в міліції, прокуратурі та судах, що краще з ним не сперечатися і не заперечувати ні в чому. Тобто краще нічого не змінювати — буде тільки гірше.

Ось цей ідіотизмом (нікого не хочемо образити — сприймайте як встановлений наукою діагноз, за яким має йти процес позбавлення соціальної хвороби) і вирішили викорінювати із душ односельців активісти Старосамбірщини, й Солянуватки зокрема.

Люди на селі дуже мало обізнані зі своїм правом, — Олег Яворський, воїн АТО, громадський активіст

 

З громадськими активістами Солянуватки Надією Гамрат й Ігорем Луцьом ми вже знайомі. З іще одним з найактивніших громадських діячів села й Старосамбірщини — Олегом ЯВОРСЬКИМ ми зустрілися в Києві. Хоч він нині перебуває на військовій службі, однак ані трохи не перестає перейматися проблемами мирного життя.

— Моя головна позиція в житті — допомагати людям, і ні в якому разі не можна відвернутися від тих, хто потребує твоєї участі. Якщо людина з чимось приходить, їй обов’язково треба допомогти — інакше я вже не можу. На жаль, в нашому Старосамбірському районі на Львівщині проблема полягає саме в тому, що місцева влада відвернулася від людей. Сільські і районні керівники дбають лише про тих, хто їм потрібен для власної користі. Всі інші люди не мають реального права на допомогу від наших місцевих держиморд. Звертатися, звичайно, можуть, але результату будуть чекати місяцями, роками, а потім отримають (усно або письмово), що не мають змоги задовольнити ваше прохання.

Ми з однодумцями вирішили згуртувати, перш за все, небайдужих людей до того, що робиться у селі, в районі, в області і в усій Україні. Тож я ініціював у нашому селі створення громадської організації, яку назвали «Економічний східноєвропейський розвиток територіальної громади». Коли люди звертаються до нас, ми спочатку вникаємо в суть проблеми з тим, щоб допомогти, а не поспівчувати — будь що прагнемо надати чи то юридичну консультацію аж до участі в судах, чи то вирішити побутове питання. Адже нахабство діючої влади в районі настільки переповнює людське терпіння, що вони почуваються у безвиході і просто не знають вже куди звертатися. На низовому рівні у нас в Україні в кожній області, в кожному районі створені і діють своєрідні кланові системи, котрі замкнули в собі коло практично одних і тих же людей, які працюють виключно на своє благо. Проблеми громади їх не цікавлять. І кланова система, користуючись безпорадністю й пасивністю людей, до того відшліфувала використання адмінресурсу в ході будь-яких виборів, що протягом останнього десятка років (якщо не більше) депутати сільських, селищних і районних рад фактично призначаються вищезгаданими кланами.

Я дуже хочу, щоб у Солянуватці відбулися зміни на краще, аби люди відкрили очі і зрозуміли, що головне й останнє слово в управлінні селом має бути за ними. Тому сільський голова не повинен маніпулювати ними на догоду районним керівникам або своїм особистим інтересам. Кожен житель села має усвідомити, що є складовою територіальної громади, яка може і має право поліпшувати життя для кожної сільської родини.

(Може, комусь це й видасться пафосом, але з уст Олега Яворського все звучить дуже щиро. Хтось скаже, що з огляду на наших політиків говорити багато хто навчився. Так, але далеко не всі вони здатні на самопожертву, заради підтвердження висловленої позиції.

В той час, як одні б’ють себе в груди і оголошують себе патріотами, Олег без вагань пішов до війська і захищає Україну від зовнішнього агресора. Коли лже-патріоти чинять свавілля, забирають у партнерів бізнес, обкрадають бюджет Старосамбірського району, незаконно стягуюють неадекватні кошти за оренду місць на ринках з дрібних підприємців, та всіляко знущаються над односельцями, Олег разом з командою однодумців створює громадську організацію на захист порушених прав людей. Причому ГО «Економічний східноєвропейський розвиток територіальної громади» надає людям правову допомогу, здійснює захист в судах безкоштовно для солянуватців. Так, односельці поступово, особливо з числа тих, хто на собі переконався в силі громадянської солідарності і взаємодопомоги, почали долучатися до роботи в громадській організації. Нині її чисельність зросла майже до 40 членів — ред.)

Сільський голова Солянуватки Василь Івашко, — продовжує Олег Яворський, — завжди заручається підтримкою міліції й прокуратури — саме ці структури районного рівня «кришують» його. Тому його безчинства проходять на раз-два і всі скарги чи заяви проти нього закінчуються без жодних негативних наслідків. Робиться це за простою і цинічною схемою: якщо людина, аби припинити свавілля голови, звернулася до міліції, там його спрямовують до прокуратури, а звідти, де також їй не зарадили кажуть йди до суду і, не знаходячи ніде справедливості, правдошукач зрештою змирюється з кривдою. Або ж починає нове коло походів по інстанціях, але вже обласного рівня. Однак, за існуючою в країні практикою, з облцентру все знову спускають до району, де заявнику (чи скаржнику) єхидно натякають, мовляв, от бачиш – знову до нас прийшов, а ми тепер відпишемо нагору, що ти скандаліст і склочник…

Івашко маніпулює односельцями, зловживаючи своїм службовим становищем. Він створив коло прихильників, наділивши їм землю, і тепер опирається на них та своїх родичів під час виборів, а також, коли хоче протягнути якесь дуже сумнівне з точки зори закону рішення сільради.

(Тиск «кола прихильників» сільського голови довелося спостерігати і журналістам під час нашого відвідування Старосамбірщини, коли зграя «вдячних односельців» на чолі з його тещею дуже агресивно відпрацьовувала свій борг перед благодійником — ред.)

Теща сільського голови Василя Івашка поводить себе у сільраді як у себе вдома…

До всіх інших солянуватців у нього ставлення таке: вам щось не подобається — ідіть до прокурора чи до суду. А в людей до нього як правило дуже прості і законні прохання — надати інформацію про паї, де розташована їхня земельна ділянка, бо більше половини села не знає цього, на що він відповідає, що нічого не знає, мовляв, карти розташування земльних ділянок загублені. Але, коли для власних потреб треба підготувати рішення сільради і подати на затвердження в район, то Івашко все чудово знає і копії карти земельних ділянок супроводжують вигідні йому документи.

Завжди, коли наша громадська організація зверталася до сільського голови Солянуватки щодо земельних питань, він спрямовує нас до землевпорядника Старосамбірського району, де нам також не можуть нічого конкретного сказати. Тоді ми починаємо ставити Івашку в усній та письмовій формі дуже незручні, провокативні для нього питання. Отут і дають про себе знати його покровителі. На нас починають тиснути міліція або прокуратура, робляться спроби в чомусь звинуватити наших активістів. Сільський голова і його поплічники та радники з числа тих, кому він постійно надає преференції, щоб вони в нього не попросили, починають залякувати людей, яким ми сприяли в пошуку відповідей на їхні питання від пана Івашка. Односельці потім також не знаходили захисту ні в міліції, ні в прокуратурі, а наражалися лише на неприємності.

Ті ж, хто задружив з головою, можуть дозволити собі забрати громадську дорогу, що веде з села до поля, й інші протизаконні вольності, що обмежують права сусідів. І коли громадські активісти докопуються до справжньої суті питання, то в сільраді з’являються якісь сумнівні документи, виготовлені заднім числом. Як з тими ж земельними паями солянуватців, що були віддані в обробіток орендарю без згоди їх власників.

За демократії дурні мають право голосувати, а за диктатури — правити

Бертран Рассел

 

Олег Яворський впевнений, що тотальну зміну влади в Україні треба починати знизу. Адже в кожному місті чи селі є розумні і порядні люди, які можуть очолити громаду.і дати раду усім назрілим проблемам. Але людям не треба мовчати, коли порушують їхні права, бо саме на їхню безпорадність і розраховують івашки та жуки. І не просто не мовчати — щодо цього, то на своїх кухнях та садибах обговорення йде серед людей жваве. А от коли за словом починається якась конкретна дія, отоді бюрократ, казнокрад і корупціонер відчуває неабияку загрозу — і це вже результат. Сама ж дія, вважає О.Яворський, настає для людини з усвідомлення себе як частини громади, яка лише гуртом може подолати негаразди життя.

І ще дуже важливо, підкреслює наш співбесідник, для зламу корумпованої системи перше, без чого буде неможливо результативно діяти, це треба, щоб люди свої проблеми виносили на загал, разом збиралися, радилися, як їх раціонально вирішити, — тільки тоді можуть відбутися зміни.

— Як приклад, розкажу вам про типову ситуацію, що сталася в Солянуватці, — запропонував Олег Яворський. — До нас в громадську організацію звернулася людина, в якої (і не лише в неї) забрали дорогу. Спочатку вона, а це була Надія Гамрат, приходила на прийом до сільського голови і написала заяву до міліції — безрезультатно, потім був позов до суду, який триває й досі, уже майже рік. За цей час до неї приходила міліція, але не для того, аби притягти до відповідальності її кривдника, а пропонували забрати із суду позовну заяву, якщо не хоче зайвих проблем. Я думаю, що простий дільничний міліціонер не буде це робити без команди свого керівника, який відповідно узгоджує це з прокурором і суддею, бо всі вони пов’язані між собою. І кому вони швидше підуть назустріч — простій жінці, яка все в житті заробила власною працею, чи дуже впливовому в Старосамбірському районі власнику ринку у місті Добромилі пану Жуку, котрий має мільйонні обороти?

 

Ярослав Жук власною персоною у власній аптеці, поривається викликати міліцію…

Питання риторичне, і відповідь на поверхні. Цей «господар життя» навіть не приховує своїх намірів і прямо попереджає свою жертву, мовляв, мовчи і не смикайся, буде так, як я захочу — у мене в районі і вище «все схоплено».

Довідка НВ

У Надії Гамрат в селі Солянуватка є земельна ділянка з будиночком, що дісталася їй у спадщину. І саме тут її сусідом є та сама впливова людинаЯрослав Йосипович Жук, якому теж у спадщину дістався будинок та земельна ділянка. Спочатку Я. Жук хотів за безцінь придбати у Н.Гамрат успадковану землю, однак вона відмовилась. І тоді він почав їй мститися, а саме викинув щебінь на дорогу, що веде до будинку Надії, приєднав до своєї земельної ділянки, дорогу загального користування, тим самим у десятка людей села немає можливості вільно заїжджати до своїх земельних ділянок.

Намагаючись законним шляхом врегулювати спірне земельне питання із сусідом і депутатом сільради І.М. Комнатовським, Н. Гамрат звернулася до сільського голови Василя Івашка та землевпорядника Василя Кузяна, однак вони направили її для вирішення цього питання до суду. І тут з’являється Я. Жук, який всіляко намагається нашкодити жінці, оскільки теж зазіхає на її земельну ділянку, що розташована по сусідству з його спадщиною. Тому пан Жук хвацько взявся допомагати в протиправних діяннях Комнатовському, Кузяну та Івашку. Як кажуть люди в селі, ним всіляко підкуповуються свідки, а також сам іде до суду давати неправдиві покази.

 

Раніше Ярослав Йосипович відзначився у Старосамбірському районі тим, що 2010 році відібрав бізнес у свого друга і кума Олега Князя. Нині Ярослав Жук є директором ринку. Тепер він сам встановлює орендну плату для місцевих підприємців.

 

Приватний підприємець Олександр Короляк

Олександр Короляк та його дружина є підприємцями Добромильського ринку і сплачують Жуку орендну плату, однак, оскільки вони не погоджувалися з ціною орендної плати і відкрито заявляли про це Жуку, то останній почав відкрито мститися їм. А саме — наприклад, насипав цеглу перед кіоском О. Короляка. Коли ж Олексадр її прибрав, то пан Жук звинуватив підприємця у крадіжці та ще й начебто той побив його. Однак Короляка суд виправдав.

Наприкінці все обов’язково має бути добре. Якщо щось погано — значить, це ще не кінець…

Пауло Коельо — легендарний бразильський прозаїк і поет

У нас, та й не лише у нас, типова ситуація по всій сільській Україні, голова сільради стає на бік того, у кого є гроші і який готовий «віддячити» за ту чи іншу послугу. Несуть не завжди гроші, хтось принесе кабанчика, хтось будматеріалу на будівництво хатинки, таким вдячним відвідувачам сільський голова відразу знаходить можливість вирішити питання, не посилаючи людину в район.

У публікації «Ніщо не врегульовано остаточно, поки не врегульовано справедливо» ми розповідали про те, як зустріли журналістів у сільраді. Ось цей фрагмент:

«Словом, ось із таким багажем інформації та купою запитань ми завітали до Солянуватської сільради. Але цивілізованої розмови з сільським головою Василем Івашком у нас не вийшло. Він оголосив столичних журналістів та громадських активістів-односельців рейдерами, рукою показував на двері і наказував йти геть. Потім голова кричав, що від нас тхне горілкою й перегаром, поривався викликати міліцію, на що ми люб’язно запропонували йому свою допомогу, запитавши: кого набрати? Але Василь Васильович тут же передумав викликати міліцію і зателефонував якомусь своєму патрону (шефу чи босу — як кому подобається), повідомивши того: «вони вже приїхали». Нам не було чути, що абонент відповів Івашкові, але чомусь він знітився, присів на стілець і вже перестав нас виганяти з приміщення сільради. Однак жодного конструктиву в розмові не виявляв, а посилав представників сільської громади і журналістів до суду, мовляв, ідіть і там вирішуйте свої проблеми».

 

Ярослав Жук розповідає все, що він думає про журналістів…

Так тепер нам зрозуміло, до до якого шефа телефонував сільський голова В.Івашко. Саме пан Жук, до речі, і повідомив сільського голову, мовляв, чекай знову приходу журналістів. Мало того, Івашко слово в слово промовляв ті ж сентенції, що ми чули напередодні в Старому Самборі від Ярослава Йосиповича, як от: «Ви не журналісти, ви рейдери, вас купили…».

До речі, пан Жук так само як й сільський голова виганяв нас з аптеки і забороняв нам вести зйомки. Однак, потім, коли відчув, що таки якось треба сказати щось виправдальне про себе, почав спілкуватись і все заперечувати. А як він зрадів, коли побачив нас разом із одним із громадських активістів і пмісцевим підприємцем Ігорем Луцем! Мовляв, а я ж казав, що ви куплені. Ну, що ж, як кажуть, кожний думає в міру своєї розпусти…

Як не дивно, але ж так само почав розмовляти з журналістами і депутат сільської ради Ігор Михайлович Комнатовський, коли йому поставили незручні питання.

 

Ігор Комнатовський спілкується з журналістами, поки його не запитали, чому він потурає злочинцям…

— Пане Ігорю, як депутат Солянуватської сільради ви були присутні на сесії і брали участь в голосуванні щодо паїв в грудні 2014 року?

— Так. А яких саме паїв?

— Про визнання частини паїв в якості незатребуваних, в результаті чого багато односельців позбавили права на користування власними земельними ділянками, а декого з живих зарахували до числа померлих, як от Марію Дудзяк…

— А що було таке питання?

— Це ви у нас запитуєте? Ви ж депутат…

— Вам треба піти в сільраду і там запитати. Бо я ось кожен день працюю, бульбу вожу на своїх конях, я не пам’ятаю, що я вчора їв, чи яку горілку пив. Мені треба побачити, які питання були на на тій сесії.

— Ми щойно звідти. І у нас є копія протоколу (показуємо витяг, завірений у сільраді), в якому зазначено, що ви були присутні і ваш голос був, власне, вирішальним, аби прийняти таке протизаконне рішення…

Тут пан депутат занервував, почав ходити, закурив цигарку, а потім сказав:

— Я захочу, то дам вам інтерв’ю, а захочу не дам, то є моє рішення. Ідіть собі з вашими протоколами, з тими паями до Луця, до сільської ради і робіть, що хочете…

— А що хіба Луць є депутатом? Ви ж депутат і за протоколом голосували за дане рішення…

— Може й голосував, я не знаю… І взагалі, я більш не бажаю з вами розмовляти. Ідіть до голови сільради, він підписував, то нехай він вам і відповідає…

 

…А потім, пославши журналістів з папірцями куди подалі, пан Комнатовський повів коней до воза, запріг і поїхав додому

У верхній частині протоколу чітко зазначено, хто був на засіданні сесії Солянуватської сільради, на якій депутати фактично вчинили кримінальне правопорушення 

В нижній частині першої сторінки протоколу читайте пункт 8, в якому зазначено, що депутатиСолянуватської сільради голосували за питання і тим самим порушили конституційні права односельців, забравши в одних землю, а інших зробили покійниками…

До речі, депутат сільради Городецький Михайло Тарасович прийшов на початок тієї самої сесії, але (напевне, дізнавшись про наміри сільського голови В.Івашка протягнути протиправне рішення) залишив приміщення і в голосуванні участі не брав. Хоча в протоколі про позитивне голосування стоїть його прізвище. Невже йому байдуже, що за волею порушників закону з числа керівництва сільради він також причетний до злочину? Або взяти секретаря виконкому сільради Мацько Олену Степанiвну — невже людина не розуміє, що сільський голова коїть беззаконня? Ну, що ж кожний робить сам свій вибір, яку йому позицію займати у власному житті, але й нарікати потім на долю не потрібно, коли наступить час розплати за свої вчинки.

На жаль, соціальним ідіотизмом заражені «маленькі люди» (як каже депутат Комнатовський — «ідіть до голови», тобто до «великого дядька») не лише в органах місцевої влади, і в міліції, і в прокуратурі. І це, до речі, грає з ними злий жарт — вони втрачають почуття самозбереження і не звадумуються про невідворотньою відповідальністю за скоєне, бо сподіваються, що начальник (шеф, босс, патрон) прикриє їх…

Що ж рано чи пізно, а справедливість має восторжествувати і в Старому Самборі, і не завадять цьому ніякі жуки чи івашки, разом зі своїми кишеньковими міліціянтами, прокурорами чи суддями…

 Стас ЧЕРКАС,

Дмитро ФЕДОРЕНКО

PostSkriptum:

Коли верстався цей номер «Нашої версії», нам повідомили зі Львівщини, що депутат Солянуватської сільської ради І. Комнатовський не прибув на суд за позовом громадської активістки Надії Гамрат — кажуть «патріот», як любив називати себе Ігор Михайлович, подався на заробітки до Росії.

 

До речі, Олег ЯВОРСЬКИЙ також поїхав  на схід, але не  працювати на економіку країни-агресора, а добровольцем в зону АТО, де бере участь в бойових діях  проти російських загарбників, захищаючи Україну і всіх українців, включаючи жуків, івашків та комнатовських. І на відміну від Ярослава Жука Олег Яворський не б’є себе в груди і не кричить, що патріот. Але, на жаль, йому як громадському активісту доводиться допомагати ще й українським селянам захищатись від подібних псевдопатріотів…